Paroles et traduction Ірина Білик - Божевільна

Божевільна

Синьоокою чаклункою, бувало,
Називав мене і руки цілував,
Може, справжнє щастя то було й не стало.
Час минув і вже, як сніг розтав.
Що тоді хотіла, я сама не знаю,
Може подарунків, може просто слів.
Я не вірю в те, що почуття вмирає,
Що вогонь любові догорів.

Більше ніхто,
Тільки я в тому винна –
Божевільна!
Більше ніхто,
Тільки я в тому винна –
Божевільна!

"Повернись!", – тобі сказати не зумію.
Квітень за вікном, а на душі – зима.
Ти вже не один, і я це розумію,
Що ж, у цьому винна я сама.

Синьоокою чаклункою, бувало,
Називав мене і руки цілував,
Може, справжнє щастя – то було,
Й не стало...

Crazy

With blue eyes, a sorceress, you used to call me,
Kissing my hands, whispering sweet nothings to me,
Maybe that was true happiness, fleeting and gone,
Time has passed, and like snow, it has melted away.
What I wanted then, I don't even know,
Maybe gifts, maybe just your words, sincere and true,
I don't believe that feelings simply die,
That the fire of our love has burned down to ashes.

No one else,
Only I am to blame –
Crazy!
No one else,
Only I am to blame –
Crazy!

"Come back!", – I can't bring myself to say.
April outside the window, but winter in my soul,
You're not alone anymore, and I understand,
Well, in this, I am the only one to blame.

With blue eyes, a sorceress, you used to call me,
Kissing my hands, whispering sweet nothings to me,
Maybe that was true happiness,
And it's gone...