Paroles et traduction Ani Lorak - Полуднева спека

"Люблю" – сказала тобі, як в останній раз,
"Люблю, люблю" – прошепотів, прошепотів.
Але я втечу туди, де цвітуть сади,
Маю спокій де.
Ти мене знайдеш завжди лише там,
Де океан гуде.
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх.
Прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф.
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокою ждуть тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.
Втома світ обійма, і гойдає світ.
Лиш там нарешті наодинці я сама.
Марних буднів вже нема,
Спогадів нема і спокус твоїх.
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх.
Прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф.
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокою ждуть тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.
Марних буднів вже нема,
Спогадів нема і спокус твоїх.
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.
Я на тих островах, у затоках сповідань,
У лагунах снів, де так хороше мені.
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх.
Прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф.
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокою ждуть тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.

"Люблю" - сказала тебе, как в последний раз,
"Люблю, люблю" – прошептал, прошептал.
Но я убегу туда, где цветут сады,
Имею покой где.
Ты меня найдешь всегда только там,
Где океан гудит.
Полуднева спека, синя даль,
Долгое лето на берегу утех.
Прохлады нет нигде, к сожалению.
Лед, как марево, тень, как миф.
Останавливается время на день, на возраст,
Там, где в покое ждут тебя.
Острова, под бездной небес,
Одинокие острова.
Усталость мир обнимает, и качает мир.
Лишь там наконец наедине я сама.
Бесполезных будней уже нет,
Воспоминаний нет и соблазнов твоих.
Я на мгновение нигде, все идет, как идет,
Где океан гудит.
Полуднева спека, синя даль,
Долгое лето на берегу утех.
Прохлады нет нигде, к сожалению.
Лед, как марево, тень, как миф.
Останавливается время на день, на возраст,
Там, где в покое ждут тебя.
Острова, под бездной небес,
Одинокие острова.
Бесполезных будней уже нет,
Воспоминаний нет и соблазнов твоих.
Я на мгновение нигде, все идет, как идет,
Где океан гудит.
Я на тех островах, в заливах исповеданий,
У лагунах снів, де так хороше мені.
Полуднева спека, синя даль,
Долгое лето на берегу утех.
Прохлады нет нигде, к сожалению.
Лед, как марево, тень, как миф.
Останавливается время на день, на возраст,
Там, где в покое ждут тебя.
Острова, под бездной небес,
Одинокие острова.