Paroles et traduction Воплі Відоплясова - Мамай

Мамай

Поза тих минулих далях
На семи високих палях
Спить Мамай.
Весь на лазурових нивах,
В ніжно-пелюсткових зливах
Снить Мамай.
Сяє у весняних росах,
Сидить у величних позах
І спить Мамай.
Не устане він, не діє,
У семи потоках віє,
Снить Мамай.
Великий спокій його лагідно чарує,
Всіма вітрами і цунамі він керує.
Він Мамай.
Чудові сни йому малюють водограї,
Його вартують в піднебессі птичі зграї.
Спи Мамай.
Синя його риза не рвана,
У прозорих водах випрана,
Сили його тануть в омані,
Думи загратовані у брамах.
Він не сам, ні з ким і не з вами,
Він ніде не йде в тумані.
Мамай.
Не вагається, не плаче,
Ти – герой, міцний козаче.
Спи Мамай.
Згаяний у синіх ланах,
У димах семи ладанів
Сни Мамай.
Але Бабай не марить, він уже крокує,
Зловісним поглядом усіх на смерть дивує.
Йде Бабай.
Йому ніде ніколи на землі не спиться,
Він не радіє, не сидить і не поститься.
Дід Бабай.
Синя його риза не рвана,
У прозорих водах випрана,
Сили його тануть в омані,
Думи загратовані у брамах.
Він не сам, ні з ким, не з вами,
Він ніде не йде в тумані.
Мамай.
Але той не спить, не бавиться,
Він іде, гримить, штовхається,
В сутіні ночі страхається,
Він усім ві сні з'являється.
У воді, в вогні, у пекарні
Діє один негарний
Бабай.

Мамай

За пределами прошлых далей,
На семи высоких столбах,
Спит Мамай.
Весь в лазурных полях,
В нежно-лепестковых ливнях,
Снится Мамаю.
Сияет в весенних росах,
Восседает в величественных позах,
И спит Мамай.
Не встанет он, не действует,
В семи потоках веет,
Снится Мамаю.
Великий покой его ласково чарует,
Всеми ветрами и цунами он управляет.
Он Мамай.
Чудесные сны ему рисуют водопады,
Его охраняют в поднебесье птичьи стаи.
Спи, Мамай.
Синяя его рубаха не рвана,
В прозрачных водах выстирана,
Силы его тают в заблуждении,
Думы закованы в вратах.
Он не один, ни с кем и не с вами,
Он никуда не идет в тумане.
Мамай.
Не колеблется, не плачет,
Ты – герой, крепкий казак.
Спи, Мамай.
Потерянный в синих полях,
В дымах семи ладанов,
Снится Мамаю.
Но Бабай не грезит, он уже шагает,
Зловещим взглядом всех на смерть пугает.
Идет Бабай.
Ему негде никогда на земле не спится,
Он не радуется, не сидит и не постится.
Дед Бабай.
Синяя его рубаха не рвана,
В прозрачных водах выстирана,
Силы его тают в заблуждении,
Думы закованы в вратах.
Он не один, ни с кем, не с вами,
Он никуда не идет в тумане.
Мамай.
Но тот не спит, не играет,
Он идет, гремит, толкается,
В сумерках ночи пугается,
Он всем во сне является.
В воде, в огне, в пекарне
Действует один некрасивый
Бабай.