Paroles et traduction Zhadan i Sobaky - Марат

Марат

Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
І ріки лишають свої береги,
Як діти лишають батьківські доми
Після тяжкої зими.
Марат тренувався на Спартаку.
Мав техніку - вивірену і тривку,
З тренованим тілом і серйозним лицем,
Був, мабуть, справді кращим бійцем
В свої роки в півсередній вазі,
мав наколку з Фіделем на лівій нозі.
Імам говорив, стоячи над ним:
Пророк, - говорив він, - не був сумним.
Він вірив, що зло вижирає зло.
Буде так, як буде. Завжди так і було.
Хай Марату згадають про кожну з провин.
Пррок і дбає зазвичай про таких, як він.
Я знаю напевне, чому він помер.
Щоранку він бився проти химер.
Щодня він збивав у кров кулаки.
Доки над ним не згасли зірки.
Не всі заступають за цю межу.
Хто знав його, знає, про що я кажу.
Як може зникнути те, що є?
Для чого пророк нам усе це дає?
Насправді зникнути може хіба що страх.
Все інше є в нас – молодших братах,
Які розбивають собі серця,
Вдень вночі стоячи до кінця.
Брат замовк і відійшов убік.
Він був молодший від Марата на рік.
І тому Марата вважав головним.
Тримався ним, всюди ходив за ним.
Тепер ось мовчав, відійшовши нараз,
І стримував сльози, соромлячись нас.
Коли виносили тіло, почався сніг.
Він падав з темних небес до ніг.
Імам ішов попереду, наче мара.
Весна на цвинтарі – не найкраща пора.
Жінки ховали сльози, а чоловіки
Відчували, як згасають над ними зірки.

Марат

Марат умер во сне.
В начале марта, весной.
Когда танцуют снега,
И реки покидают свои берега,
Как дети покидают родительские дома
После тяжёлой зимы.
Марат тренировался на Спартаке.
Имел технику - выверенную и прочную,
С тренированным телом и серьёзным лицом,
Был, наверное, действительно лучшим бойцом
В свои годы в полусреднем весе,
Имел наколку с Фиделем на левой ноге.
Имам говорил, стоя над ним:
Пророк, - говорил он, - не был печальным.
Он верил, что зло пожирает зло.
Будет так, как будет. Всегда так и было.
Пусть Марату вспомнят о каждом из прегрешений.
Пророк и заботится обычно о таких, как он.
Я знаю наверняка, почему он умер.
Каждое утро он бился против химер.
Каждый день он разбивал в кровь кулаки.
Пока над ним не погасли звёзды.
Не все переступают эту черту.
Кто знал его, знает, о чём я говорю.
Как может исчезнуть то, что есть?
Зачем пророк нам всё это даёт?
На самом деле исчезнуть может разве что страх.
Всё остальное есть в нас – младших братьях,
Которые разбивают себе сердца,
Днём и ночью стоя до конца.
Брат замолчал и отошёл в сторону.
Он был младше Марата на год.
И поэтому Марата считал главным.
Держался его, всюду ходил за ним.
Теперь вот молчал, отойдя вдруг,
И сдерживал слёзы, стесняясь нас.
Когда выносили тело, начался снег.
Он падал с тёмных небес к ногам.
Имам шёл впереди, словно мара.
Весна на кладбище – не лучшее время.
Женщины прятали слёзы, а мужчины
Чувствовали, как гаснут над ними звёзды.