Paroles et traduction Мертвий Півень - Я помру від застуди

Я помру від застуди

Я помру від застуди. Наш лазарет
Перебазують кудись на південь
І фронт котитиметься вперед,
І саме почнеться квітень.
І розсипатиметься пустота
Між свіжого шрифту воєнних звісток,
Мов цукор, спакований на свята
Руками київських гімназисток.
У флягах чорнітиме домашнє вино,
І тільки сестра із темного мороку
Подивиться холодно за вікно,
Знайшовши під подушкою рештки морфію.
І повернувшись їй услід,
Я скажу: "Знаєш, сестричко,
Все одно нікому крім нас не болить
Від наших з тобою шкідливих звичок.
Бо все, сестричко, що є між нас,
І чого між нами, сестричко, не має,
Немає імен і не має назв,
Взагалі нічого не має.
Просто збиваючись у цьому диму,
Серце, з яким я живу роками,
Не зупинилось лише тому,
Що по ньому били весь час кулаками".
Аж якось, улітку, вганяючи в стрес
Душі, зіпсовані марафетом,
До палати зайде червоний хрест
На чолі з моїм президентом.
І лікар, сховавши папери в стіл,
Про щось говоритиме не до речі,
І густо лежатиме окопний пил
На сірому президентському френчі.
Коли ж, виходячи, ніби зі сну,
Й дивлячись в небо - тепле й зелене,
Перш ніж знову піти на свою війну,
Він повернеться раптом до мене.
І забувши нараз, що іти пора -
"Невже той самий?" - спитає в конвою.
І лікар розгубиться, а сестра
Ствердно кивне головою!

I Am Going to Die from a Cold

I am going to die from a cold. Our hospital
Will be relocated somewhere to the south
And the front will roll forward,
And April will just begin.
And emptiness will be scattered
Amongst the fresh print of war news,
Like sugar, packaged for the holidays
By the hands of Kyiv high school girls.
Homemade wine will turn black in the flasks,
And only the nurse from the dark gloom
Will look coldly out the window,
Having found the remains of morphine under the pillow.
And turning to her,
I will say: "You know, my sister,
All the same, no one hurts but us
From our habits that are harmful to you and me.
Because everything, my sister, that is between us,
And what is not between us, my sister,
Has no names and has no titles,
There is nothing at all.
Simply gathering in this smoke,
The heart with which I have lived for years,
Has not stopped only because
It was beaten with fists all the time.".
And then, in the summer, driving into stress
Souls spoiled by glam,
The Red Cross will enter the ward
Headed by my president.
And the doctor, having hidden the papers in the table,
Will speak about something irrelevant,
And trench dust will lie thickly
On the gray presidential greatcoat.
When, however, coming out, as if from a dream,
And looking at the sky - warm and green,
Before going again to his war,
He will suddenly turn to me.
And forgetting suddenly that it is time to go -
"Is it really him?" - he will ask the escort.
And the doctor will be confused, and the nurse
Will nod her head in confirmation!