Paroles et traduction Міша Правильний - Честер

Честер

В долоні лезо, на столі записка та цигарки
Вирішила для себе, що натерпілась за ці роки
В календарі обведено дату судного дня
На дзеркалі напис помадою "Життя — то важка фігня"

Жила собі, та раптом зрозуміла, що досить
Бо, попри великий досвід та внутрішню силу, вже не вивозить
Посуд вимито, в хаті прибрано, свічки запалено
В бокал заправлено останнє ігристе паливо

На екрані Корі у Лондоні дає акустичний
"Червоний честер" потроху догоряє у попільничці
Його тезка спостерігає з плакату на стіні мовчки
Коли він пішов, вона плакала — нині ж слідом за ним у темряву хоче, бо

Доля на барі гаситься, ніби та стара хвойда
Менталка падає вниз, бо вже давно вкрай розгойдана
Думки нагадують гібрид Томаса Мана з Фройдом
Тож краще просто піти, бо ця втома сама не пройде

Яка причина того, що вона скоро втече
Темрява, війна чи, може, холодне плече
Те, про яке їй співала колись молода Адель
Хтозна, та сьогодні Честер — то її рольова модель

Що про тебе знає ця пляшка з вином?
Скільки недороблених справ там, за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці значення не має

Як жити в світі: де на вулиці можуть вбити
Де діти житимуть, якщо дозволять на іншому кінці світу
Де, шоби любити, треба обов'язково спитати натовп
Де втрачені назавжди правди координати?

Як жити, коли той, ким дихаєш, зник назавжди
Коли будинки зруйновані — єдині твої пейзажі?
Як жити, коли від потоку новин у голові каша?
Хто підкаже, як жити, а найголовніше нашо?

Вона не хотіла ніколи бути сильною — навпаки
Та її кинули туди, де зірвані плани зривають дахи
Такими не мали бути точно її найкращі роки
Та попри все вони такі, тут ніхто не подасть руки тобі

Депресія — твоє байдуже глибоке приватне паті
У всесвіті, де вже дуже багато років немає емпатії
В хаті прибрано, свічки запалено, вимито посуд
Двері зачиняються, наступна станція "досить"

Раптом прильот у сусідній дім, життя перед очима
Згадала батьків, школу, як подруга курити вчила
Як вперше поцілувалась, як ходила на танці бальні
Вона кидає лезо та швидко біжить ховатись у ванній

Це не останній день її — вона довго ще поживе
На місці апатії та паніки народиться щось нове
У неї все буде добре, я дізнавався, чесно
А про цей день ніхто не знатиме, лиш пляшка вина та Честер

Що про тебе знає ця пляшка з вином?
Скільки недороблених справ там, за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці значення не має

Честер

В ладони лезвие, на столе записка и сигареты
Решила для себя, что натерпелась за эти годы
В календаре обведено дату судного дня
На зеркале надпись помадой "Жизнь — то тяжкая фигня"

Жила себе, да вдруг поняла, что хватит
Ведь, несмотря на большой опыт и внутреннюю силу, уже не вывозит
Посуда вымыта, в доме прибрано, свечи зажжены
В бокал налито последнее игристое топливо

На экране Кори в Лондоне даёт акустический
"Красный Честер" потихоньку догорает в пепельнице
Его тёзка наблюдает с плаката на стене молча
Когда он ушёл, она плакала — теперь же следом за ним во тьму хочет, ведь

Судьба на баре гаснет, словно та старая хвоя
Психика падает вниз, ведь давно уже крайне расшатана
Мысли напоминают гибрид Томаса Манна с Фрейдом
Так что лучше просто уйти, ведь эта усталость сама не пройдёт

В чём причина того, что она скоро сбежит
Темнота, война или, может, холодное плечо
То, о чём ей пела когда-то молодая Адель
Кто знает, но сегодня Честер — её ролевая модель

Что о тебе знает эта бутылка с вином?
Сколько незавершённых дел там, за окном
Кто в своей руке за пределами ада тебя держит
В конце концов значения не имеет

Как жить в мире: где на улице могут убить
Где дети будут жить, если позволят на другом конце света
Где, чтобы любить, нужно обязательно спросить толпу
Где потеряны навсегда координаты правды?

Как жить, когда тот, кем дышишь, исчез навсегда
Когда разрушенные дома — единственные твои пейзажи?
Как жить, когда от потока новостей в голове каша?
Кто подскажет, как жить, а главное зачем?

Она не хотела никогда быть сильной — наоборот
Но её бросили туда, где сорванные планы срывают крыши
Такими не должны были быть точно её лучшие годы
Но несмотря ни на что они такие, здесь никто не подаст руки тебе

Депрессия — твоё безразличное глубокое частное пати
Во вселенной, где уже очень много лет нет эмпатии
В доме прибрано, свечи зажжены, вымыта посуда
Двери закрываются, следующая станция "хватит"

Внезапно прилёт в соседний дом, жизнь перед глазами
Вспомнила родителей, школу, как подруга курить учила
Как первый раз поцеловалась, как ходила на бальные танцы
Она бросает лезвие и быстро бежит прятаться в ванной

Это не последний её день — она долго ещё проживёт
На месте апатии и паники родится что-то новое
У неё всё будет хорошо, я узнавал, честно
А про этот день никто не узнает, лишь бутылка вина и Честер

Что о тебе знает эта бутылка с вином?
Сколько незавершённых дел там, за окном
Кто в своей руке за пределами ада тебя держит
В конце концов значения не имеет