Paroles et traduction ТНМК - Своя ріка

Вітер підіймався хвиля билася об хвилю.
Штиль минав, хвилі хвилювали мрію.
А згідно мрії ми всі були однакові.
Усміхнені завзяті раділи і балакали.
Але така ідилія існує лише в казці.
Насправді ми всі різні, на кожному по масці.
По одній как мінімум чим більше тим і краще.
Багато векторів, у наших тракторів.
А у людей все просто я б так хотів.
Приміряв на себе не бачив берегів.
А ще не піздно пошукати різних.
Таких як ми з тобою і зрозуміти що...

Тебе несе своя ріка.
І то ласкає то зникає то гірчить.
Ховає, замерзає вже за мить.
Та все одно, ось тобі моя рука.
Та все одно, ось тобі моя рука.

Як цуценя шукаємо ми вихід для сліпих.
Всі твої шоу бьють мене під дих.
Всі мої приколи тебе не чипляють.
И сенсу вже немає, пояснювати сенс.
Бо битися простіше, лаятися легше.
Пробачити, це бачити, навіщо і кому.
Де взяти паузу, набратись розуму.
Де мені мовчати, до кого i чому?
Якщо ми не зійдемося, хоча б у цьому.
Тоді вже, дим нашому дому.
Лелеки на прощання скажуть, що ж ви зёми?
Було ж наче просто, зрозуміти що...

Тебе несе своя ріка.
І то ласкає то зникає то гірчить.
Ховає, замерзає вже за мить.
Та все одно, ось тобі моя рука.
Та все одно, ось тобі моя рука.

В нашій річці не цунамі.
Неначе ми на Хуанхе.
Дива трапляються із нами.
Я знаю як, не знаю де.
Я знаю як, не знаю де.

По області туман, кружляє хуахук.
Iз усіх дурниць, заварено цей сук.
И лізе, лізе зуб, схоже лізе мудрий.
Я врешті заспокоюся и зрозумію, що...

Тебе несе своя ріка.
І то ласкає то зникає то гірчить.
Ховає, замерзає вже за мить.
Та все одно, ось тобі моя рука.
Та все одно, ось тобі моя рука.

Ветер подымался волна билась о волну.
Штиль уходил, волны волновали мечту.
А согласно мечте мы все были одинаковы.
Улыбающиеся задорные радовались и болтали.
Но такая идиллия существует лишь в сказке.
На самом деле мы все разные, на каждом по маске.
По одной как минимум чем больше тем и лучше.
Много векторов, у наших тракторов.
А у людей все просто я бы так хотел.
Примерил на себя не видел берегов.
А еще не поздно поискать разных.
Таких как мы с тобой и понять что...

Тебя несет своя река.
И то ласкает то исчезает то горчит.
Прячет, замерзает уже через мгновение.
Да все равно, вот тебе моя рука.
Да все равно, вот тебе моя рука.

Как щенок ищем мы выход для слепых.
Все твои шоу бьют меня под дых.
Все мои приколы тебя не трогают.
И смысла уже нет, объяснять смысл.
Потому что драться проще, ругаться легче.
Простить, это видеть, зачем и кому.
Где взять паузу, набраться ума.
Где мне молчать, к кому и почему?
Если мы не сойдемся, хотя бы в этом.
Тогда уж, дым нашему дому.
Аисты на прощание скажут, что же вы земы?
Было же как будто просто, понять что...

Тебя несет своя река.
И то ласкает то исчезает то горчит.
Прячет, замерзает уже через мгновение.
Да все равно, вот тебе моя рука.
Да все равно, вот тебе моя рука.

В нашей реке не цунами.
Как будто мы на Хуанхэ.
Чудеса случаются с нами.
Я знаю как, не знаю где.
Я знаю как, не знаю где.

По области туман, кружит хуахук.
Из всех глупостей, заварен этот сук.
И лезет, лезет зуб, похоже лезет мудрый.
Я наконец успокоюсь и пойму, что...

Тебя несет своя река.
И то ласкает то исчезает то горчит.
Прячет, замерзает уже через мгновение.
Да все равно, вот тебе моя рука.
Да все равно, вот тебе моя рука.