По радіо співали москалі - Танок на майдані Конґо traduction en allemand

По радіо співали москалі

Мене звуть Сидоренко. Цього разу я прокинувся
у грудні. Попиняв я, почухав я себе за
майбутнє. Хай знають присутні – їм я не хіло
сало-текіла, кава та какава (гад!)
Знаю я, за що така везуха. Кожуха я
одягнув, натягнув капелюха я на лоба
Його я, судячи з усього, носитиму до гроба
На це щоразу мама каже: "дурак ты, Саша"
Фіфті на фіфті, їду я у ліфті, там сусідка
б'є сусіда. Звати її Ліда. Ні за що, ні про що
б'є. А взагалі мовчу я на цій стадії.
І чутно, як по радіо співають москалі

Значиться так (як?). Мене звуть Михайлюта (круто)
Тама вам не тута. Почувши, як тамтами (бум!!!)
Прокинувся я вранці (шо?!). Тобто у дванадцять (а...)
В житті завжди є місце подвігу, так шо уря (уря!)
Далі – ще більше. Вийшов я на сонце ("Здра,
моя ра"). Те, що вчора, вчора було, сьогодні
гра нова! На дворі панувала тиша. Лише
сусід мій, звати його Міша, тихо плакав (а-а-а)
А я підняв догори вухо. Ліве. Слухав,
що на це там скаже мама: "Олежка, ты забыл
панаму". Між іншим, маму слухав я запнувши праве вухо,
бо саме у нього і співали москалі

(Ю-ху! В "Yahoo" його шукай!)
Моє фаміліє Жуйков, я бацаю по струнах (бац!)
Опівночі, коли бріт-поп лежить по своїх трунах
Вихожу я на двір та починаю "Ай-Я-Яй"
Подагру без віагри лікую я хіп-хопом.
Коли навкруги жопа, називаю її жопой
Сьогодні я у грі, "Костенька, иди домой"
А можна він ще почитає?...
Тож, завтра я у грі, зустрінемось за грою
Зробіть тихіше радіо, а то там москалі!

(Чпок-к!) Добрий вечір! Прізвище моє Приступа
Спокій був порушен грубо. Тупо заспівали півні
("Голубая... Бєєє!) У відповідь похавав манкі
Опісля сніданку вийшов я на вулицю
О шостій ранку побачив на дверях плаката білого
Дебіли два пальцями тикали-шукали правди
Діставши маміну помаду ("Эдик, может быть
не надо"), я написав – шукайте її в кривді
Ця голка у яйці в дупі у вівці
Сусідка Лідка, така собі тітка. Влітку.
По стінах фарбою звернулась до міського голови
Ей, довго ще на радіо будуть лише москалі?

Два, два нулі, один – наступна фаза, блін
Живу без криші. Крисі, миші слухають, як плаче Міша.
Садюга його жінка. Ліда (да-да)
Сувора така тітка. Як би з мене швидко не зробили свідка цього
Кримілалу. По радіо сказали,
Що .ru – це рідна Україна. (Чо? Шо?)
Нічого я не маю проти, я так, взагалі.
Залишаю вас із радіо. Співайте, москалі!

Im Radio sangen die Moskalis

Mein Name ist Sidorenko. Diesmal bin ich aufgewacht
im Dezember. Ich stand auf und kratzte mich an meiner
Zukunft. Sollen die Anwesenden wissen – ich bin nicht schlecht zu ihnen,
Speck-Tequila, Kaffee und Kakao (Mist!)
Ich weiß, warum ich so viel Glück habe. Einen Pelzmantel habe ich
angezogen, eine Mütze tief über die Stirn gezogen,
Allem Anschein nach werde ich sie bis ins Grab tragen.
Darauf sagt Mama jedes Mal: "Du bist ein Dummkopf, Sascha."
Fifty-fifty, ich fahre im Aufzug, dort schlägt die Nachbarin
den Nachbarn. Sie heißt Lida. Einfach so,
schlägt sie ihn. Aber eigentlich schweige ich in dieser Phase.
Und man hört, wie im Radio die Moskalis singen.

Also (wie?). Mein Name ist Michailjuta (cool)
Hier ist nicht da. Als ich hörte, wie die Trommeln (bum!!!)
wachte ich morgens auf (was?!). Also um zwölf (ach...)
Im Leben gibt es immer Platz für Heldentaten, also hurra (hurra!)
Weiter – noch mehr. Ich ging in die Sonne ("Hallo,
meine Sonne"). Was gestern war, ist heute
ein neues Spiel! Auf dem Hof herrschte Stille. Nur
mein Nachbar, er heißt Mischa, weinte leise (a-a-a)
Und ich hob mein Ohr. Das linke. Hörte,
was Mama dazu sagt: "Oleschka, du hast deinen
Panama vergessen". Übrigens, ich hörte Mama zu, während ich mein rechtes Ohr zuhielt,
denn genau in dieses sangen die Moskalis.

(Ju-hu! Such ihn bei "Yahoo"!)
Mein Nachname ist Zhuikov, ich haue auf die Saiten (Batz!)
Um Mitternacht, wenn der Brit-Pop in seinen Särgen liegt,
gehe ich auf den Hof und fange an "Ai-Ja-Jai"
Meine Gicht ohne Viagra heile ich mit Hip-Hop.
Wenn alles scheiße ist, nenne ich es scheiße.
Heute bin ich im Spiel, "Kostenka, geh nach Hause"
Darf er noch weiterlesen?...
Also, morgen bin ich im Spiel, wir treffen uns beim Spiel.
Macht das Radio leiser, da sind ja Moskalis!

(Tschpok-k!) Guten Abend! Mein Nachname ist Pristupa.
Die Ruhe wurde grob gestört. Stumpf sangen die Hähne
("Blau... Bäääh!) Als Antwort aß ich Grießbrei,
Nach dem Frühstück ging ich auf die Straße,
um sechs Uhr morgens sah ich an der Tür ein weißes Plakat,
zwei Idioten tippten mit den Fingern und suchten die Wahrheit,
ich nahm Mamas Lippenstift ("Edik, vielleicht
lieber nicht"), ich schrieb – sucht sie im Unrecht.
Diese Nadel ist im Ei, im Hintern des Schafes.
Die Nachbarin Lidka, so eine Tante. Im Sommer.
Mit Farbe an den Wänden wandte sie sich an den Bürgermeister,
Hey, wie lange werden im Radio nur Moskalis sein?

Zwei, zwei, null, eins – die nächste Phase, Mist.
Ich lebe ohne Dach. Krissi, Mäuse hören, wie Mischa weint.
Seine sadistische Frau. Lida (ja-ja)
So eine strenge Tante. Hoffentlich werde ich nicht schnell zum Zeugen dieses
Krimis gemacht. Im Radio sagten sie,
dass .ru – das ist die heimatliche Ukraine. (Was? Wie?)
Ich habe nichts dagegen, ich meine ja nur.
Ich lasse euch mit dem Radio allein. Singt, Moskalis!