Paroles et traduction Тартак - Аби тільки

Аби тільки

Я розкидаю зло, наче попіл,
А ти благаєш: "Досить!",
Ось так втрачаємо кохання,
Набуваємо непотрібний досвід -
Цікаві досліди над власними мозком.
Собі здаюся крутим,
Тобі здаюся відморозком.
З тобою, як у бою,
Вирішив бити першим.
Тепер знаю, що був неправий,
Але кому від того легше?.
Болючі спогади, як гади,
Їх не вирвеш із корінням,
Однак порізи на серці
Сприяють прозрінню...

Я гонор свій заховаю глибоко,
Сиджу на лаві, чекаю вибуху,
Готовий зносити недоліки і вибрики,
З тобою бути аби тільки, аби тільки...

І раптом зрозумів,
Що моє життя без тебе марне.
Воно не має принад,
Втрачає всі яскраві фарби,
Дав би собі по пиці боляче
За ті всі твої образи,
За неуважність свою, за злість,
За необережні фрази.
Жодного разу не зміг себе
Призупинити вчасно,
Постійно щось тупо дратувало,
Заносило занадто часто.
Тепер лишився один -
Блазень, бовдур, дурень...
Ну і навіщо це мені?.
Про що я думав?.

Я гонор свій заховаю глибоко,
Сиджу на лаві, чекаю вибуху,
Готовий зносити недоліки і вибрики,
З тобою бути аби тільки, аби тільки...

Життя нас пообтерло,
Побило, підправило,
Пояснило свої закони,
Встановило дещо абсурдні правила,
Трошки побавило, трошки потішило,
Колись ми були такими,
Тепер стали зовсім іншими,
Ну, аби не гіршими! Ти, знай,
Усе й не так вже погано,
Колись минуться образи,
Загояться болючі рани.
Я стану кращим, я захищатиму
Тебе від нещасть і невдач,
Ти тільки повір,
Ти тільки пробач!.

Я гонор свій заховаю глибоко,
Сиджу на лаві, чекаю вибуху,
Готовий зносити недоліки і вибрики,
З тобою бути аби тільки, аби тільки...

Лишь бы только

Я развею зло, словно пепел,
А ты умоляешь: "Хватит!",
Вот так теряем любовь,
Приобретаем ненужный опыт -
Любопытные опыты над собственным мозгом.
Себе кажусь крутым,
Тебе кажусь отморозком.
С тобой, как на войне,
Решил бить первым.
Теперь знаю, что был неправ,
Но кому от этого легче?.
Болезненные воспоминания, как змеи,
Их не вырвешь с корнем,
Однако порезы на сердце
Способствуют прозрению...

Я гордость свою запрячу глубоко,
Сижу на скамейке, жду взрыва,
Готов терпеть недостатки и выходки,
С тобой быть лишь бы только, лишь бы только...

И вдруг понял,
Что моя жизнь без тебя бессмысленна.
Она не имеет прелести,
Теряет все яркие краски,
Дал бы себе по морде больно
За все твои обиды,
За невнимательность свою, за злость,
За неосторожные фразы.
Ни разу не смог себя
Остановить вовремя,
Постоянно что-то глупо раздражало,
Заносило слишком часто.
Теперь остался один -
Шут, болван, дурак...
Ну и зачем мне это?.
О чём я думал?.

Я гордость свою запрячу глубоко,
Сижу на скамейке, жду взрыва,
Готов терпеть недостатки и выходки,
С тобой быть лишь бы только, лишь бы только...

Жизнь нас потрепала,
Побила, подправила,
Объяснила свои законы,
Установила несколько абсурдные правила,
Немного позабавила, немного утешила,
Когда-то мы были такими,
Теперь стали совсем другими,
Ну, лишь бы не худшими! Ты, знай,
Всё и не так уж плохо,
Когда-нибудь пройдут обиды,
Заживут болезненные раны.
Я стану лучше, я буду защищать
Тебя от несчастий и неудач,
Ты только поверь,
Ты только прости!.

Я гордость свою запрячу глубоко,
Сижу на скамейке, жду взрыва,
Готов терпеть недостатки и выходки,
С тобой быть лишь бы только, лишь бы только...