Paroles et traduction Тартак - Буча-Чака

Буча-Чака

Сонце кидає згори палючим промінням
І я прощаюсь з бетоном, я прощаюсь з камінням.
Я втікаю туди, куди дороги не знаю,
Я втікаю туди, де мене ніхто не чекає.
В обійми природи... Там, де мало народу,
Там, де чистая вода, недоторкана врода.
Там, де листя зелене, там, де трави духмяні,
Там, де зорі вночі, там, де зранку тумани.
Лісами, ярами гребу за грибами,
Гребу за грибами ярами, горбами.
У лісі блукаю, щось під ногами шукаю.
Що знаходжу – беру, що беру, те з'їдаю.
Озирнуся довкола, душа розіллється.
Відчуваю, як серце в грудях радісно б'ється.
Побіжу до води, пошукаю сліди
Людей, що до мене ходили сюди,
Де
Буча, буча, буча, чака, чака, чака!
Не знаючи броду я полізу у воду –
Запірну з головою в цю приємну прохолоду.
То раптом голосно крикну, то під водою зникну,
То бути без одягу над безоднею звикну.
Я лежу на піску і проміння по писку
Танцює, неначе під музику диско.
Я почервонію, зовсім не маючи сорому –
Завдячую цим лиш промінню прозорому.
А там за очеретом дівчата спочивають!
На них, як і на нас, зовсім одягу немає!
Та я та мої друзі на них уваги не звертаєм –
Себе від даремної спокуси ретельно зберігаєм.
І, соромно сказати, ми продовжуємо грати
Без усякого азарту в азартні ігри в карти.
А гормональні ігри ми попалимо в багатті.
Ми в гармонії з природою і цього нам достатньо
Там, де
Добра тітонька Тетяна розбудила мене рано.
Я піднявся та зібрався прямувати до рибстану.
І хай з неба дощ закрапав я лякатися не стану,
Почалапаю потрохи – не цукровий, не розтану.
По дорозі трава, на траві тій роса.
Давно по тій траві не гуляла коса.
А я далі піду, в очерет-лободу...
Пошукаю, можливо, щось цікаве знайду.
Там Бабина гора, у тій горі – нора,
Малесенька, сухесенька, зручнесенька діра.
На тій горі обідаю, у тій норі вечеряю,
А люди ту нору називають печерою.
А як будемо вертати, будемо голосно співати –
Так, що луна тієї пісні піде по світу мандрувати.
Ця земля серця і душі наші напуває світлом,
Тож нам є чому радіти, бо ми землі цієї діти –
Діти

Bucha-Chaka

The sun casts a Scorching Ray from above
And I say goodbye to concrete, I say goodbye to stones.
I run where I don't know the way,
I run to a place where no one is waiting for me.
Into the arms of nature... Where there are few people,
Where the water is clear, there is untouchable beauty.
Where the leaves are green, where the herbs are fragrant,
Where the stars are at night, where the fogs are in the morning.
I row through forests and ravines for mushrooms,
I row for mushrooms ravines, Hills.
I wander in the forest, looking for something under my feet.
What I find-I take, what I take, I eat.
If I look around, my soul will overflow.
I can feel my heart beating happily in my chest.
I'll run to the water and look for tracks
People who came here before me,
Where
Bucha, Bucha, Bucha, chuck, chuck, chuck!
Without knowing the Ford I will climb into the water –
I'll lock my head in this pleasant coolness.
Then suddenly I will shout loudly, then I will disappear under the water,
Then I'll get used to being naked above the abyss.
I'm lying on the sand and the Rays are on the squeak
He dances as if to Disco Music.
I blush with no shame at all –
I owe this only to a transparent Ray.
And there, behind the reeds, the girls are resting!
They, like us, have no clothes at all!
But my friends and I don't pay any attention to them –
We carefully protect ourselves from useless temptation.
And, it's a shame to say, we continue to play
Without any excitement in card gambling.
And we're going to burn hormone games at the stake.
We are in harmony with nature and this is enough for us
Where
Good Aunt Tatiana woke me up early.
I got up and headed for ribstan.
And even if it's raining from the sky I won't be afraid,
Pochalapayu little by little – not sugar, not melted.
There is grass on the road, dew on that grass.
It's been a long time since the scythe walked on that grass.
And I'll go further, to the reeds-Loboda...
I'll look around, maybe find something interesting.
There is Babina mountain, in that mountain – a hole,
A tiny, dry, comfortable hole.
On that mountain I have lunch, in that hole I have dinner,
And people call that hole a cave.
And as we return, we will sing loudly –
So that the echo of that song will travel around the world.
This land gives light to our hearts and souls,
Therefore, we have something to be happy about, because we are the children of this land –
Children