Paroles et traduction Тартак - Люта зима

Люта зима

Руйнуючи простір, зима іде в гості
Ховає лице, лютує від злості
Країна в недузі, ми всі у напрузі
Та в серці надія і поруч друзі
Прості питання, стрімке повстання
І, може, для когось ця битва остання
Лиха година
Моя країна черговий раз розгинає спину
Народне віче, сумління кличе
Палаючі очі, світлі обличчя
Людські потоки, натхненні кроки
Летять новини у різні боки
Людина хоче життя шматочок
Та кожен лідер своє торочить
Усі свої ролі, не босі, не голі
Створили власне містечко волі!

Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай.
Віра моя в себе нізащо мене не покидай!.
Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай.
Віра моя в себе, ти мене не покидай!.

На нас облави - стаємо в лави
Заради волі, заради слави
Щити і маски, шоломи й каски
Лице в лице без жалю, без ласки
З домів гонитва, вперед на битву
Шепоче кожен свою молитву
Зловісні тіні, летить каміння
Ковтає пам'ять сумні видіння
Вогню фонтани, криваві рани
Дим, барикади, штурми, тарани
Тримайсь, небого, іде підмога
За нами правда і перемога
А гори квітів на сірім граніті
Прапором рідним тіла накриті
І "Пливе кача", пече одначе
І ніжний, і мужній однаково плаче.

Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай.
Віра моя в себе нізащо мене не покидай!.
Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай.
Віра моя в себе, ти мене не покидай!.

Нас порівняли з машинами
Наші міни обпалені шинами
А між наслідками і причинами
Наче знову різниці нема.
Одне в одного за плечима ми
І смерть з багатьма личинами
Хлопчики стали мужчинами
Їх пошлюбила люта зима.

Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай.
Віра моя в себе нізащо мене не покидай!.
Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай.
Віра моя в себе, ти мене не покидай!.

Лютая зима

Разрушая пространство, зима идет в гости,
Скрывает лицо, лютует от злости.
Страна в недуге, мы все в напряжении,
Но в сердце надежда и рядом друзья.
Простые вопросы, стремительный мятеж,
И, может, для кого-то эта битва последняя.
Лихая година,
Моя страна в очередной раз разгибает спину.
Народное вече, совесть зовет,
Пылающие глаза, светлые лица.
Людские потоки, вдохновенные шаги,
Летят новости в разные стороны.
Человек хочет кусочек жизни,
Но каждый лидер свое твердит.
Все в своих ролях, не босые, не голые,
Создали свой городок свободы!

Небо мое, небо, ты держи меня, меня держи.
Вера моя в себя ни за что меня не покидай!
Небо мое, небо, ты держи меня, меня держи.
Вера моя в себя, ты меня не покидай!

На нас облавы - становимся в ряды
Ради воли, ради славы.
Щиты и маски, шлемы и каски,
Лицом к лицу без жалости, без ласки.
Из домов гонит, вперед на битву,
Шепчет каждый свою молитву.
Зловещие тени, летит камни,
Глотает память печальные видения.
Фонтаны огня, кровавые раны,
Дым, баррикады, штурмы, тараны.
Держись, небога, идет подмога,
За нами правда и победа.
А горы цветов на сером граните,
Родным флагом тела накрыты.
И "Плывет кача", жжет однако,
И нежный, и мужественный одинаково плачет.

Небо мое, небо, ты держи меня, меня держи.
Вера моя в себя ни за что меня не покидай!
Небо мое, небо, ты держи меня, меня держи.
Вера моя в себя, ты меня не покидай!

Нас сравняли с машинами,
Наши мины опалены шинами.
А между следствиями и причинами
Словно снова разницы нет.
Друг у друга за плечами мы,
И смерть со многими личинами.
Мальчики стали мужчинами,
Их повенчала лютая зима.

Небо мое, небо, ты держи меня, меня держи.
Вера моя в себя ни за что меня не покидай!
Небо мое, небо, ты держи меня, меня держи.
Вера моя в себя, ты меня не покидай!