Paroles et traduction Тартак - Мій Народ (Весняний хоровод)

Мій Народ (Весняний хоровод)

Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав'яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!
Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.
Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...
Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.
Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!
Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.
А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.

Мой Народ (Весенний хоровод)

Мой народ – старый седой дед,
Что живёт на этой земле несколько тысяч лет.
Сидит себе на крылечке, в усы улыбается,
Время от времени с детворой играет.
Трубку набьёт, сказку расскажет,
Одно слово молвит – словно узлом завяжет.
Гордится жёлтой нивой, любуется синим небом,
И всех угощает сладким мёдом.
Мой народ – бабушка старенькая,
Кому-то – нежная бабушка, кому-то – ласковая матушка.
Пахнет пирогами и любистоком,
За большой семьёй приглядывает заботливым оком.
Мой народ – дядька трудолюбивый,
Хорошо работу делает и хочет хорошо жить!
Имеет сильные руки, большое сердце имеет,
На работе – горит, на свадьбе – гуляет!
А посеяли девки лён, а посеяли девки лён,
Ты Ярина-Марина, жена-госпожа моя, девки лён.
Мой народ – женщина в платке.
Была гостеприимной когда-то, гостеприимной осталась и ныне.
Всего ей досталось – и добра, и лиха!
А она в радости – громкая, в несчастье – тихая.
Мой народ – это наши парни крепкие,
Когда-то такие носили чубы длинные.
Теперь чубов нет, но каждый и без чуба –
Гибче лозы, крепче дуба.
Мой народ – это красавицы-девушки.
У других таких мало, а у нас таких много!
Краснеют от слёз, розовеют от смеха,
Своими ласками дарят невероятное утешение.
Мой народ – дети весёлые –
Счастье каждой семье, радость каждому дому.
Хотят всё уметь, стремятся всё знать,
Любят свою маму, уважают своего папу...
А не уродился у девок лён, а не уродился у девок лён,
Ты Ярина-Марина, жена-госпожа моя, девок лён.
Мой народ разбросан по всему свету.
И на чужбине у него вырастают чужие дети.
Чужой земле дарит свой талант и своё умение,
Но в этой земле осталось его корень!
Мой народ снова может стать лучше –
Непуганым, неугнетённым и неленивым...
Улыбнётся братьям, сёстрам и себе самому,
Снова станет хозяином собственного дома!
Ох и уродилась горчица, ох и уродилась горчица,
Ты Ярина-Марина, жена-госпожа моя, горчица.
А чужие парни – дураки, а чужие парни – дураки,
Ты Ярина-Марина, жена-госпожа моя, дураки.
Потому что хотят с нами ночевать, потому что хотят с нами ночевать,
Ты Ярина-Марина, жена-госпожа моя, ночевать.
А наши парни не велят, а наши парни не велят,
Ты Ярина-Марина, жена-госпожа моя, не велят.