Paroles et traduction Тартак - Не кажучи нікому (Cocoon & FDR Mix)

Не кажучи нікому (Cocoon & FDR Mix)

Коли війна вриваєтьсяу двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...

Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити– сидіти, склавши руки?
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами
Почати боротьбу– з новими ворогами?

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться– "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого...

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я– то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна –це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія–на повстанців...

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколине вернусь додому.

Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...

Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть – житиме ідея...
Анаші душі тут – в рідних просторах-
Волинських лісах, Карпатських горах...

Поплач за мною мамо, коли я загину.За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Not Telling Anyone (Cocoon & FDR Mix)

When the war breaks through the door,
Neither words nor seals on paper can protect.
You need to go, you need to take up arms
And defend the right to life in the crucible of battle...

One evil went west, and another came from the east.
And again, tears, again fear, again suffering for the people.
Again, behind the backs of liberators
Came new executioners and tormentors...
So what to do– sit with your arms folded?
Calmly watch the murders and torment?
Or, taking the blessing of my own mother
To begin the fight– with new enemies?

Cry for me, mother, when I die.
For my land, for Ukraine
Cry for me, sister, not telling anyone,
That I will never return home.

The tear flows, burning through the wrinkles.
And my mother prays– "May he live a little longer"
It's been so long since she saw her son
And to see him alive once more...

You know, mom, I'm still holding on!
I'm in agony, I'm suffering, but I don't regret it!
If not me– then who? Useless question...
For us, this is not just a war –this is a liberation struggle.
People are being driven to the east like cattle,
To be humiliated so as to destroy the human image...
And these people have no chance of defending themselves,
Their only hope–on the insurgents...

Cry for me, mother, when I die.
For my land, for Ukraine
Cry for me, sister, not telling anyone,
That I will never return home.

Years will pass, the earth will heal the wounds,
Lonely veterans will remain alive...
And how many of those who did not come home,
Lie in their own land in unknown graves...

Slowly our strength is waning, and we all know,
That we are losing in this war with foreigners for now...
Although our victories are comparatively small,
But the main thing is that our people remained on their land.
No one knows who I am, no one knows where I am...
Bodies will perish – the idea will live on...
And our souls are here – in our native expanses-
Volyn forests, Carpathian mountains...

Cry for me, mother, when I die.For my land, for Ukraine
Cry for me, sister, not telling anyone,
That I will never return home.