Paroles et traduction Тартак - Не варта

Не варта

Ось і все – перші дощі осінні Заливають ті дні, коли ми були щасливі...
Коли я був постійно поруч з тобою – Заливає ті дні холодною водою... Тихою ходою повертаюсь назад –
Крізь осінній туман, крізь листопад... Назад у весну, назад у літо –
Там було чим тішитись, було чому радіти...
Я заради тебе був готовий до всього – Всього великого, всього малого... Пірнути у море, стрибнути у небо –
Все тільки для тебе, тільки для тебе!
Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! –
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю –
Я вирву звідти біль!...
Здавалося б все – потрібно забути! Щоб більше не бачити, більше не чути! Не притуляти, не притискатись!
Щоб більше ніколи не зустрічатись!... Відьма вона! – про тебе казали. –
Що б ти не дав – їй буде замало!
Та про інше кричало серце шалене –
Я кохаю тебе, тож іди до мене!
Життя пролітало в казковому ритмі, Сни кольорові, дні колоритні...
Все потонуло, захлинулось від бруду – Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди...
Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! –
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю –
Я вирву звідти біль!...

Не стоит

Вот и всё – первые осенние дожди Заливают те дни, когда мы были счастливы...
Когда я был постоянно рядом с тобой – Заливает те дни холодной водой... Тихой походкой возвращаюсь назад –
Сквозь осенний туман, сквозь листопад... Назад в весну, назад в лето –
Там было чем радоваться, было чему радоваться...
Я ради тебя был готов на всё – На всё большое, на всё малое... Нырнуть в море, прыгнуть в небо –
Всё только для тебя, только для тебя!
Не стоишь добрых слов,
Не достойна чистых слёз!
Убегай из моих снов
В свой дремучий лес!
Я больше не люблю! –
Раздаётся отовсюду...
Я сердце пронзю –
Я вырву оттуда боль!...
Казалось бы, всё – нужно забыть! Чтобы больше не видеть, больше не слышать! Не обнимать, не прижиматься!
Чтобы больше никогда не встречаться!... Ведьма она! – про тебя говорили. –
Что бы ты ни дал – ей будет мало!
Но о другом кричало сердце безумное –
Я люблю тебя, так иди ко мне!
Жизнь пролетала в сказочном ритме, Сны цветные, дни колоритные...
Всё потонуло, захлебнулось от грязи – Ты подсыпала яду, ты ударила в грудь...
Не стоишь добрых слов,
Не достойна чистых слёз!
Убегай из моих снов
В свой дремучий лес!
Я больше не люблю! –
Раздаётся отовсюду...
Я сердце пронзю –
Я вырву оттуда боль!...