Paroles et traduction Тартак - Омана

Омана

Кожна людина ще зі школи пам'ятає:
Хто багато читає – той багато знає.
І, зрозуміло, я книжок багато прочитав –
Щось давно забув, але щось запам'ятав.
Та головне, що я навчився володіти словом,
Часом – серйозним, а частіше – по-приколу.
Говорю, що думаю, говорю, що бачу.
Один від слів моїх сміється, інший від них плаче.
Звичайно, говорити – це не мішки носити,
Та слово може вдарити, слово може вбити.
Слово відкриває таємниці та секрети,
Розбиває замки, знищує лабети.
Та якось я відчув, що починаю зловживати –
Дурити людям голову, забивати баки.
В такі часи в моєму серці селиться хижак,
Що у мене самого викликає дикий жах...
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!.
Я познайомився з тобою, хотів з тобою бути.
Але ти в своїй душі не змогла відчути
Глибини тієї, глибини всієї,
Що шукала собі шлях із душі моєї.
Говорив тобі слова ніжні та ліричні,
Здійснював заради тебе вчинки романтичні.
Але ти сама в собі у той час кохалася.
З мене ж ти знущалась, ти з мене насміхалася.
Та прийшов момент прозріння – мене перемкнуло!
Все оте дурне кохання наче вітром здуло.
Я тепер тебе зроблю повною дурепою –
Відплачу тобі сповна щедрою монетою!
Я розказую байки, мозок твій запудрюю,
Я розписую тебе гарною та мудрою!
Виконав програму дій – і це диво сталося!
Тож тепер у мене ти палко закохалася!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!.
Перемога не принесла навіть краплі втіхи.
Навпаки – я сам від себе вигріб на горіхи!
Бо моя любов не згасла – залишилось тління,
І мене доволі швидко загризло сумління.
Хоч-не-хоч, а я тобі, видно, не до пари,
Тож повинен терміново розігнати чари!
Не потрібна ти мені на кохання хворою,
Бо любов повинна бути, як сльоза, – прозорою!
Я не віддам
тебе хижому звіру!
Бо вже і сам
в свої слова втрачаю віру!
І кожне слово це в душі твоїй болюча мікрорана...
Не вір словам!
Мої слова – це омана!.

Обман

Каждый человек ещё со школы помнит:
Кто много читает – тот много знает.
И, разумеется, я книг много прочитал –
Что-то давно забыл, а что-то запомнил.
Но главное, что я научился владеть словом,
Порой – серьёзным, а чаще – в шутку.
Говорю, что думаю, говорю, что вижу.
Один от моих слов смеётся, другой от них плачет.
Конечно, говорить – это не мешки носить,
Но слово может ударить, слово может убить.
Слово открывает тайны и секреты,
Разбивает замки, уничтожает капканы.
Но однажды я почувствовал, что начинаю злоупотреблять –
Морочить людям голову, пудрить мозги.
В такие времена в моём сердце поселяется хищник,
Который у меня самого вызывает дикий ужас...
Я не отдам
тебя хищному зверю!
Ведь уже и сам
в свои слова теряю веру!
И каждое слово это в твоей душе – болезненная микрорана...
Не верь словам!
Мои слова – это обман!.
Я познакомился с тобой, хотел с тобой быть.
Но ты в своей душе не смогла ощутить
Глубины той, глубины всей,
Что искала себе путь из моей души.
Говорил тебе слова нежные и лиричные,
Совершал ради тебя поступки романтичные.
Но ты сама в себе в то время была влюблена.
Надо мной же ты издевалась, надо мной насмехалась.
Но настал момент прозрения – меня переключило!
Всю ту глупую любовь как ветром сдуло.
Я теперь тебя сделаю полной дурой –
Отплачу тебе сполна щедрой монетой!
Я рассказываю сказки, твой мозг запудриваю,
Я расписываю тебя красивой и мудрой!
Выполнил программу действий – и это чудо случилось!
Так что теперь ты в меня страстно влюбилась!
Я не отдам
тебя хищному зверю!
Ведь уже и сам
в свои слова теряю веру!
И каждое слово это в твоей душе – болезненная микрорана...
Не верь словам!
Мои слова – это обман!.
Победа не принесла даже капли утешения.
Наоборот – я сам от себя получил по полной!
Ведь моя любовь не угасла – осталось тление,
И меня довольно быстро загрызла совесть.
Хочешь не хочешь, а я тебе, видно, не пара,
Так что должен срочно развеять чары!
Не нужна ты мне больной любовью,
Ведь любовь должна быть, как слеза, – прозрачной!
Я не отдам
тебя хищному зверю!
Ведь уже и сам
в свои слова теряю веру!
И каждое слово это в твоей душе – болезненная микрорана...
Не верь словам!
Мои слова – это обман!.