Paroles et traduction Тартак - Помирає твоя любов

Помирає твоя любов

Її стиль життя не викликає загального схвалення –
Кажуть: В сіданці – шило, в голові – запалення!
Коли мислить – обов'язково знайомиться з основою,
Коли говорить – то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга – жодного,
Пиво – ліпший товариш, цигарка – найкраща подруга.
Від родичів тікає чи ховається в туалеті,
Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті.
На всій планеті шукатимеш з детальним планом –
Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим.
Собі створила принципи, обмежила себе рамками,
Колись мала кохання, яке загинуло під уламками.
Ночами – плаче та мріє, вдень – не вірить нікому.
І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...
Серед дивних рожевих снів,
Серед тисяч фальшивих слів,
Серед сотень порожніх розмов
Помирає твоя любов...
Йдучи на побачення, тримає серце зав'язаним.
Найважливіше слово завжди лишається несказаним.
Зустрічати – не треба, проводжати – не можна!
Сердечка, квіточки, пупсики – це так на неї не схоже!
Вона не преться за масами, не женеться за модою,
Живить себе образами, тішить себе свободою.
З тусовок пафосних вона відверто сміється,
Зате годинами сидітиме в бібліотеці.
Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим
Латати рани душі відвертим лагідним словом.
Та кожного, хто до неї, впритул наближається,
Вона панічно боїться, вона відверто лякається.
Її життя – наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан – глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!.
А може все таки вона має рацію,
Що любов – це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може – навпаки? Любов – є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов – є! Не така вже й підступна та безталанна!
Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...

Your Love Is Dying

Her lifestyle doesn't arouse general approval –
They say: her temper is explosive, her mind is inflamed!
When she thinks – she necessarily gets to grips with the fundamentals,
When she speaks – not with her tongue, but with her language.
One in a hundred, one in a thousand,
In an hour she destroys her monthly scholarship.
She has lots of acquaintances, but not a single friend,
Beer is a better companion, a cigarette is the best girlfriend.
She runs away from relatives or hides in the toilet,
She finds like-minded people, mostly on the Internet.
You'll search the entire planet with a detailed plan –
You won't find the one she calls her lover.
She created principles for herself, limited herself to frameworks,
She once had a love that perished in ruins.
At night – she cries and dreams, in the daytime – she trusts no one.
And she always puts a period where it's possible to put a comma...
Amid strange pink dreams,
Amid thousands of false words,
Amid hundreds of empty conversations
Your love is dying...
Going on a date, she keeps her heart tied up.
The most important word always remains unsaid.
Don't meet – don't see her off!
Hearts, flowers, cuties – that's not like her!
She doesn't rush after the masses, doesn't chase fashion,
She nourishes herself with images, indulges in freedom.
She frankly laughs at pretentious parties,
But she'll spend hours in the library.
Anyone who wants to become her friend must be ready
To mend the wounds of the soul with a frank and gentle word.
But everyone who comes close to her,
She gets panicky scared, she gets frankly frightened.
Her life is like an endless un-credited session,
Her normal state of life is deep depression.
And she's ready to shout at each candidate:
People! Don't enter her soul to spit and litter there!.
Or maybe she's right after all,
That love is a lie, a malicious simulation?
Mystification, with which they're stupefying the head,
To always have you accessible and ready?
Or maybe - on the contrary? Love exists, and is even very close?
No need to jump too high, no need to bend down too low?
Love exists! Not that insidious and untalented!
But let Anna Karenina tell you about it...