Paroles et traduction Тартак - Помирає твоя любов

Помирає твоя любов

Її стиль життя не викликає загального схвалення –
Кажуть: В сіданці – шило, в голові – запалення!
Коли мислить – обов'язково знайомиться з основою,
Коли говорить – то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга – жодного,
Пиво – ліпший товариш, цигарка – найкраща подруга.
Від родичів тікає чи ховається в туалеті,
Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті.
На всій планеті шукатимеш з детальним планом –
Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим.
Собі створила принципи, обмежила себе рамками,
Колись мала кохання, яке загинуло під уламками.
Ночами – плаче та мріє, вдень – не вірить нікому.
І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...
Серед дивних рожевих снів,
Серед тисяч фальшивих слів,
Серед сотень порожніх розмов
Помирає твоя любов...
Йдучи на побачення, тримає серце зав'язаним.
Найважливіше слово завжди лишається несказаним.
Зустрічати – не треба, проводжати – не можна!
Сердечка, квіточки, пупсики – це так на неї не схоже!
Вона не преться за масами, не женеться за модою,
Живить себе образами, тішить себе свободою.
З тусовок пафосних вона відверто сміється,
Зате годинами сидітиме в бібліотеці.
Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим
Латати рани душі відвертим лагідним словом.
Та кожного, хто до неї, впритул наближається,
Вона панічно боїться, вона відверто лякається.
Її життя – наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан – глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!.
А може все таки вона має рацію,
Що любов – це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може – навпаки? Любов – є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов – є! Не така вже й підступна та безталанна!
Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...

Умирает твоя любовь

Твой образ жизни не вызывает всеобщего одобрения –
Говорят: В попе – шило, в голове – воспаление!
Когда мыслишь – обязательно докапываешься до сути,
Когда говоришь – то не языком, а душой.
Одна на сотню, одна на тысячу,
За час тратишь свою месячную стипендию.
Имеешь множество знакомых, а друга – ни одного,
Пиво – лучший товарищ, сигарета – лучшая подруга.
От родных убегаешь или прячешься в туалете,
Единомышленников находишь, в основном, в интернете.
На всей планете будешь искать с детальным планом –
Не найдешь того, кого зовёшь своим любимым.
Себе создала принципы, ограничила себя рамками,
Когда-то была любовь, которая погибла под обломками.
Ночами – плачешь и мечтаешь, днем – не веришь никому.
И всегда ставишь точку там, где можно поставить запятую...
Среди странных розовых снов,
Среди тысяч фальшивых слов,
Среди сотен пустых разговоров
Умирает твоя любовь...
Идя на свидание, держишь сердце завязанным.
Самое важное слово всегда остается несказанным.
Встречать – не надо, провожать – нельзя!
Сердечки, цветочки, игрушки – это так на тебя не похоже!
Ты не прёшься за массами, не гонишься за модой,
Питаешь себя обидами, тешишь себя свободой.
С пафосных тусовок ты открыто смеёшься,
Зато часами будешь сидеть в библиотеке.
Кто хочет стать тебе другом должен быть готов
Залатывать раны души откровенным ласковым словом.
Но каждого, кто к тебе вплотную приближается,
Ты панически боишься, ты открыто пугаешься.
Твоя жизнь – словно вечно незачтенная сессия,
Твоё нормальное жизненное состояние – глубокая депрессия.
И каждому претенденту ты готова кричать:
Люди! Не лезьте в душу, чтобы там гадить и плевать!.
А может всё-таки ты права,
Что любовь – это ложь, это злостная симуляция?
Мистификация, которой дурманят голову,
Чтобы всегда иметь тебя доступной и готовой?
А может – наоборот? Любовь – есть, да еще и совсем близко?
Не нужно прыгать высоко, не нужно наклоняться низко?
Любовь – есть! Не такая уж коварная и несчастная!
Но пусть лучше об этом расскажет Каренина Анна...