Понад хмарами (feat. Katya Chilly) [The Emillio & Alex J Kramer Remix] - Тартак traduction en allemand

Понад хмарами (feat. Katya Chilly) [The Emillio & Alex J Kramer Remix]

Понад хмарами зорі парами
Розсипаються, розсипаються
Понад росами верби з лозами
Колихаються, колихаються

Ти знаєш, як я за тобою сумую
Я не знаходжу собі місця – вибігаю з дому
Цілу ніч мандрую вулицями міста
Самотнього, як я, самотнього, як ти, міста
Що поєднало мене з тобою
Міста, що розлучило тебе зі мною
Я хотів би запитати, навіщо
Та замість відповіді тільки вітер свище
Десь там – у безлюдних провулках
Де лиш бродячі пси блукають
Шукаючи притулку, шукаючи поживи
В них в очах давно нічого не жевріє
У них нема надії
Їм залишається безбарвна безнадія
Їх нічого вже не гріє
Однак я знаю
На цих порожніх вулицях нічого не шукаю
Просто втікаю сам від себе
В своїй уяві знову йду до тебе
Тому що хочу поєднати дві розірвані частини
Одного цілого
Ніжного та сильного, чорного та білого
Можливо, я смішний
Можливо, я занадто романтичний
Такий однаково знайомий
Та однаково незвичний
Все просто
У моїй душі горить багаття
Але я хочу помовчати
Тепер ти маєш щось казати, Катя!

Понад хмарами зорі парами
Розсипаються, розсипаються
Понад росами верби з лозами
Колихаються, колихаються
Місяць світиться – світло сиплеться
Діамантами, діамантами
Вітер дується, хлопці журяться
За дівчатами, за дівчатами

А незабаром вийде сонце – я йому зрадію
Тому що кожний новий день дає мені нову надію
На те, що ти прийдеш
Приїдеш, прилетиш
Та поки що не можу зрозуміти я, куди ж?
Куди мені себе подіти доти
Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?
Коли мене в свої обійми забереш ти
Мене всього, без залишку, без решти?
Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі
Своє тепло розлити у твоєму тілі?
А час іде
І скільки кроків ще мені зробити треба
Щоб ніч минула, зникла самота
І я таки дійшов до тебе?
Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще
Можливо, трошки легше
Можливо, значно важче
Ти потерпи
Я потерплю – недовго вже чекати
Але я знову замовкаю
Тепер ти маєш щось казати, Катя!

Понад хмарами зорі парами
Розсипаються, розсипаються
Понад росами верби з лозами
Колихаються, колихаються

Über den Wolken (feat. Katya Chilly) [The Emillio & Alex J Kramer Remix]

Über den Wolken die Sterne paarweise
Verstreuen sich, verstreuen sich
Über dem Tau die Weiden mit Zweigen
Wiegen sich, wiegen sich

Du weißt, wie sehr ich dich vermisse
Ich finde keinen Platz für mich – renne aus dem Haus
Die ganze Nacht wandere ich durch die Straßen der Stadt
Der Stadt, einsam wie ich, einsam wie du
Die mich mit dir verbunden hat
Der Stadt, die dich von mir getrennt hat
Ich möchte fragen, warum
Doch statt einer Antwort pfeift nur der Wind
Irgendwo dort – in menschenleeren Gassen
Wo nur streunende Hunde umherirren
Auf der Suche nach Schutz, auf der Suche nach Nahrung
In ihren Augen glimmt schon lange nichts mehr
Sie haben keine Hoffnung
Ihnen bleibt nur farblose Hoffnungslosigkeit
Nichts wärmt sie mehr
Doch ich weiß
Auf diesen leeren Straßen suche ich nichts
Ich fliehe einfach vor mir selbst
In meiner Vorstellung gehe ich wieder zu dir
Weil ich zwei zerrissene Teile vereinen will
Eines Ganzen
Zart und stark, schwarz und weiß
Vielleicht bin ich lächerlich
Vielleicht bin ich zu romantisch
So gleichermaßen vertraut
Und gleichermaßen ungewohnt
Alles ist einfach
In meiner Seele brennt ein Feuer
Aber ich will schweigen
Jetzt musst du etwas sagen, Katya!

Über den Wolken die Sterne paarweise
Verstreuen sich, verstreuen sich
Über dem Tau die Weiden mit Zweigen
Wiegen sich, wiegen sich
Der Mond leuchtet – Licht fällt herab
Wie Diamanten, wie Diamanten
Der Wind weht, die Jungs sorgen sich
Um die Mädchen, um die Mädchen

Und bald geht die Sonne auf – ich werde mich darüber freuen
Denn jeder neue Tag gibt mir neue Hoffnung
Darauf, dass du kommst
Anreist, angeflogen kommst
Doch vorerst kann ich nicht verstehen, wohin nur?
Wohin mit mir bis dahin
Wenn ich auf meinen Lippen die süße Berührung spüre?
Wenn ich im Glanz des dunkelbraunen Abgrunds ertrinke?
Wann wird das sein? Morgen? Oder vielleicht schon heute?
Wann nimmst du mich in deine Arme
Mich ganz, ohne Rest, ohne Überbleibsel?
Wann erlaubst du mir, in die schwarzen Wellen einzutauchen
Meine Wärme in deinem Körper zu verströmen?
Und die Zeit vergeht
Und wie viele Schritte muss ich noch machen
Damit die Nacht vergeht, die Einsamkeit verschwindet
Und ich doch noch zu dir gelange?
Ich ahne, dass es dir dort ohne mich kein bisschen besser geht
Vielleicht ein bisschen leichter
Vielleicht viel schwerer
Halte durch
Ich halte durch – es ist nicht mehr lange zu warten
Aber ich verstumme wieder
Jetzt musst du etwas sagen, Katya!

Über den Wolken die Sterne paarweise
Verstreuen sich, verstreuen sich
Über dem Tau die Weiden mit Zweigen
Wiegen sich, wiegen sich