Paroles et traduction Фіолет - До серця

Не жити, без неї йому не прожити,
І їй не забути всі миті
В тонкому, як сон, оксамиті
До серця сховай цей вогонь.

Взяла любов за живе,
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."

Ці очі кольору мокрих асфальтів,
Лимонних усмішок туга...
Він буде її пам'ятати,
І буде чекати вона,
безгрішних ночей самота,
Під танець дощу на дротах
Заради нього!

Взяла любов за живе,
та віриш все заживе
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я... "

Жахає пам'яті решето.
Вчорашній хтось відтепер ніхто.
На все свій час і на всіх свій шлях,
На тишу час і на всі зізнання.
До Маргарити - полки Майстрів,
А він украсти її хотів,
Він так жертовно її любив,
Що отруїв джерело кохання.
Мадонна чорна, його спокуси,
Можливо, все це колись відпустить,
Піде, щоб з осінню повернутись
Або почати усе з нуля.

Взяла любов за живе
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."

Не жить, без нее ему не прожить,
И ей не забыть все мгновения
В тонком, как сон, бархате
К сердцу спрячь этот огонь.

Взяла любовь за живое,
да веришь все заживет,
И боль жгучую сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
да он ее наберет и скажет устало:
"Как я соскучился..."

Эти глаза цвета мокрых асфальтов,
Лимонных улыбок тоска...
Он будет ее помнить,
И будет ждать она,
безгрешных ночей уединение,
Под танец дождя на проводах
Ради него!

Взяла любовь за живое,
да веришь все заживет
И боль жгучую сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
да он ее наберет и скажет устало:
"Как я... "

Ужасает памяти решето.
Вчерашний кто-то отныне никто.
На все свое время и на всех свой путь,
На тишину время и на все признания.
К Маргарите-полки мастеров,
А он украсть ее хотел,
Он так жертвенно ее любил,
Что отравил источник любви.
Мадонна черная, его соблазны,
Возможно, все это когда-нибудь отпустит,
Уйдет, чтобы с осенью вернуться
Или начать все с нуля.

Взяла любовь за живое
да веришь все заживет,
И боль жгучую сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
да он ее наберет и скажет устало:
"Как я соскучился..."