Paroles et traduction Ядерна Могила - Ти не один

Ти не один

Ти не один, хоч одного забагато
Вони прогризли один одного всю схему доплати
А щодо тебе, маленька людина, вони чіпляють плати
Те, що вміли всі давно, то їм відверто так накласти
А на вас сидять. Вже було 25, а буде 30
Якщо кеп не буде гільз заливать
Бать (бать), ми стараємось, якщо є сила
Та молодий ще народ; молодий, хоч і сильний

Стильно ми стерли, ми як фраєр з капітаном
Ось і разом, ніби з голки. Йди боком, капітане
Як твій човен, наш веде в невідомі моря
Тече хвиля, позабута давно вже земля
Земля, обітована чекатиме там, де тепла ванна
Де гаряча з крану вода та сумна путана
Де по плану, в що вберуть життя твого каравану
Ще до дивану, бо приб'ють, щоб був би біля екрану

Наступного разу давай летіти разом
Частиною маразму не будемо, щоби не погасли
Наші серця, наші очі
А це полум'я не купиш за гроші
Хіба ми не схожі, на вулиці згаслі перехожі
З палаючими долями, з яких вони давно ворожі

Вельможі і ніколи не подивляться вниз
Не пам'ятають, чи було їм більше класно колись
Втім білись, бо наказ передавати наверх
Чи забирати у комах шматок доходів

Алло, сер. Чи не думаєте ви, що це вже трохи занадто?
Розумієте, останнє забирати не варто
Бо тут не жарти, пане
Але його перебили; як наступили ногою — щосили видерли крила
Бо тут немила комаха — до великого птаха
Кріпаки — до ненависного, втім рідного, пана
Такими першії себе зробили, як створили других
Потім другі скористалися сонливістю мухи

Прилетіли всі перевтілення в усіх красі
А сіль та правду, як завжди, ховають в гаманці

Ты не один

Ты не один, хоть одного многовато
Они прогрызли друг друга всю схему доплаты
А что до тебя, маленький человек, они цепляют платы
То, что умели все давно, им откровенно так накласть
А на вас сидят. Уже было 25, а будет 30
Если кеп не будет гильз заливать
Отец, мы стараемся, если есть сила
Да молодой ещё народ; молодой, хоть и сильный

Стильно мы стёрли, мы как фраер с капитаном
Вот и вместе, словно с иголки. Иди боком, капитан
Как твой челнок, наш ведёт в неведомые моря
Течёт волна, позабыта давным-давно уже земля
Земля обетованная будет ждать там, где тёплая ванна
Где горячая из крана вода и грустная путана
Где по плану, во что оденут жизнь твоего каравана
Ещё до дивана, потому что убьют, чтоб был у экрана

В следующий раз давай лететь вместе
Частью маразма не будем, чтобы не погасли
Наши сердца, наши глаза
А это пламя не купишь за деньги
Разве мы не похожи, на улицах погасшие прохожие
С пылающими судьбами, из которых они давно враждебные

Вельможи и никогда не посмотрят вниз
Не помнят, было ли им лучше когда-то
Впрочем, боялись, ведь приказ передавать наверх
Или забирать у насекомых кусок доходов

Алло, сэр. Неужели вы не думаете, что это уже чересчур?
Поймите, последнее забирать не стоит
Ведь тут не шутки, господин
Но его перебили; как наступили ногой — что было сил выдрали крылья
Ведь тут немилое насекомое — до большой птицы
Крепостные — до ненавистного, впрочем, родного, барина
Такими первые себя сделали, как создали вторых
Потом вторые воспользовались сонливостью мухи

Прилетели все перевоплощения во всей красе
А соль и правду, как всегда, прячут в кошельке