Спалах - FREEL перевод на английский

Спалах

Смерть обіймає найкращих м′якими білими лапами
Мама, дивись, ти вві сні кров'ю із носа подушку заляпала
Мама у дзеркала тихо шепоче так: Синочка, синочка, рідний!
Тільки вона може шкірою чути те, що там іншим не видно

Небо вмить стало залізним, потім на нас раптом зверху упало
Нашо на нього ви лізли? Чи вам землі видавалося мало?
Вчора ти з крові і плоті — і вже сьогодні лиш номер
Мамо, тут холодно, що буде потім? Холод собачий, піднятий комір

Бога немає, мам! Як він мене забере?
Страху немає, це означає, що не існує і смерті
Все було б добре, та нам всім під ноги з дерев
Цієї осені падали зверху тільки порожні конверти

О, не журися за тіло, це лиш набір — шкіра та м′язи
Мапу щодня я малюю тобі, та тут немає дороговказів
Нас з пацанами багато — іскрами вгору вогняний гейзер
В небо сьогодні погляньте із татом, я поряд із Бетельгейзе

Я тихо жив, не користуючись попитом, був із емоцій і м'яса
В аеропорті будь-хто стане роботом, і вже забув я своє ім'я сам
Мої суглоби — шарніри, а замість крові мастило — і пофіг
Вами сьогодні в прямому ефірі тут повечеряє Сергій Прокоф′єв

Ми тут зажаті, напевно, у найміцніші на світі лещата
Мам, ще не темно, можна ми з хлопцями ще забіжим на Хрещатик?
Стукають разом із серцем підошви, діжка із квасом, каштани, пломбір
Мамо, мамусю, а можна я з пошти прямо в дитинство подзвоню тобі?

Сумно і пусто — так найчастіше, серце моє має бути хоробрим
Станеш мангустом, коли у тиші навколо тебе чатують лиш кобри
Із злетних смуг наших відносить в Валгаллу вогняним вихором
Плач Ярославни по всій країні —від Позняків і до Сихова

Ти пам′ятаєш, залізом просякло повітря, в день той напилась земля
Звідки калюжі ці, хто їх тут витре, сльози іржаві з'їдає імла
Я як щеня, що не люблять, на глибину залізло й не тоне
Ні, ми не роботи, ми живі люди, нас півкраїни залізобетонних

Я сподіваюсь, ти іще не спала
Я сподіваюсь, що не розбудив
Здається, це останній залп, останній спалах
Дзвоню, бо я люблю тебе, бо я іще живий

Я сподіваюсь, ти іще не спала
Я сподіваюсь, що не розбудив
Здається, це останній залп, останній спалах
Дзвоню, бо я люблю тебе, бо я іще живий

Flash

Death embraces the best with soft white paws
Mom, look, you stained your pillow with blood from your nose in your sleep
Mom whispers quietly at the mirror: Son, son, my dear!
Only she can feel with her skin what others cannot see

The sky suddenly turned to iron, then suddenly fell on us from above
Why did you climb on it? Did you think there was not enough land?
Yesterday you were flesh and blood — and today you are just a number
Mom, it's cold here, what happens next? It's freezing, raised collar

There is no God, Mom! How will he take me?
There is no fear, which means there is no death either
Everything would be fine, but from the trees under our feet
This fall, only empty envelopes fell from above

Oh, don't worry about the body, it's just a set — skin and muscles
I draw you a map every day, but there are no directions here
There are many of us boys — fiery geyser sparks upward
Look at the sky with dad today, I'm next to Betelgeuse

I lived quietly, not in demand, was made of emotions and flesh
At the airport, anyone becomes a robot, and I have already forgotten my own name
My joints are hinges, and instead of blood, there's lubricant — and I don't care
Today, Sergey Prokofiev will have dinner with you live

We are squeezed here, probably, in the strongest jaws in the world
Mom, it's not dark yet, can we boys run to Khreschatyk?
The soles of our shoes are knocking along with our hearts, a barrel of kvass, chestnuts, ice cream
Mom, mommy, can I call you from the post office straight to my childhood?

Sad and empty — that's most often, my heart must be brave
You become a mongoose when only cobras lurk around you in silence
From our runways, a fiery whirlwind carries us to Valhalla
Yaroslavna's Lament across the whole country — from Poznyaki to Sikhov

You remember, the air was saturated with iron, the earth drank that day
Where did these puddles come from, who wiped them here, rusty tears are eaten by haze
I'm like a puppy that is not loved, went deep into the water and doesn't drown
No, we are not robots, we are living people, half of our country is reinforced concrete

I hope you are not asleep yet
I hope I didn't wake you
It seems this is the last volley, the last flash
I'm calling because I love you, because I'm still alive

I hope you are not asleep yet
I hope I didn't wake you
It seems this is the last volley, the last flash
I'm calling because I love you, because I'm still alive