Честер - Міша Правильний перевод на немецкий

Честер

В долоні лезо, на столі записка та цигарки
Вирішила для себе, що натерпілась за ці роки
В календарі обведено дату судного дня
На дзеркалі напис помадою "Життя — то важка фігня"

Жила собі, та раптом зрозуміла, що досить
Бо, попри великий досвід та внутрішню силу, вже не вивозить
Посуд вимито, в хаті прибрано, свічки запалено
В бокал заправлено останнє ігристе паливо

На екрані Корі у Лондоні дає акустичний
"Червоний честер" потроху догоряє у попільничці
Його тезка спостерігає з плакату на стіні мовчки
Коли він пішов, вона плакала — нині ж слідом за ним у темряву хоче, бо

Доля на барі гаситься, ніби та стара хвойда
Менталка падає вниз, бо вже давно вкрай розгойдана
Думки нагадують гібрид Томаса Мана з Фройдом
Тож краще просто піти, бо ця втома сама не пройде

Яка причина того, що вона скоро втече
Темрява, війна чи, може, холодне плече
Те, про яке їй співала колись молода Адель
Хтозна, та сьогодні Честер — то її рольова модель

Що про тебе знає ця пляшка з вином?
Скільки недороблених справ там, за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці значення не має

Як жити в світі: де на вулиці можуть вбити
Де діти житимуть, якщо дозволять на іншому кінці світу
Де, шоби любити, треба обов'язково спитати натовп
Де втрачені назавжди правди координати?

Як жити, коли той, ким дихаєш, зник назавжди
Коли будинки зруйновані — єдині твої пейзажі?
Як жити, коли від потоку новин у голові каша?
Хто підкаже, як жити, а найголовніше нашо?

Вона не хотіла ніколи бути сильною — навпаки
Та її кинули туди, де зірвані плани зривають дахи
Такими не мали бути точно її найкращі роки
Та попри все вони такі, тут ніхто не подасть руки тобі

Депресія — твоє байдуже глибоке приватне паті
У всесвіті, де вже дуже багато років немає емпатії
В хаті прибрано, свічки запалено, вимито посуд
Двері зачиняються, наступна станція "досить"

Раптом прильот у сусідній дім, життя перед очима
Згадала батьків, школу, як подруга курити вчила
Як вперше поцілувалась, як ходила на танці бальні
Вона кидає лезо та швидко біжить ховатись у ванній

Це не останній день її — вона довго ще поживе
На місці апатії та паніки народиться щось нове
У неї все буде добре, я дізнавався, чесно
А про цей день ніхто не знатиме, лиш пляшка вина та Честер

Що про тебе знає ця пляшка з вином?
Скільки недороблених справ там, за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці значення не має

Chester

Eine Klinge in der Hand, auf dem Tisch ein Zettel und Zigaretten
Du hast für dich entschieden, dass du genug gelitten hast in diesen Jahren
Im Kalender ist das Datum des Jüngsten Gerichts markiert
Auf dem Spiegel steht mit Lippenstift "Das Leben ist ein harter Mist"

Du lebtest vor dich hin und plötzlich wurde dir klar, dass es reicht
Denn trotz großer Erfahrung und innerer Stärke schaffst du es nicht mehr
Das Geschirr ist gespült, die Wohnung aufgeräumt, die Kerzen angezündet
In das Glas wurde der letzte Sekt gefüllt

Auf dem Bildschirm gibt Corey in London ein Akustikkonzert
Die "Rote Chester" glimmt langsam im Aschenbecher aus
Sein Namensvetter beobachtet schweigend vom Poster an der Wand
Als er ging, hast du geweint – jetzt willst du ihm in die Dunkelheit folgen, denn

Das Schicksal erlischt an der Bar wie eine alte Hure
Die Psyche stürzt ab, weil sie schon lange völlig aus dem Gleichgewicht ist
Die Gedanken erinnern an eine Mischung aus Thomas Mann und Freud
Also ist es besser, einfach zu gehen, denn diese Müdigkeit vergeht nicht von selbst

Was ist der Grund dafür, dass du bald fliehst
Dunkelheit, Krieg oder vielleicht eine kalte Schulter
Die, von der dir einst die junge Adele sang
Wer weiß, aber heute ist Chester dein Rollenmodell

Was weiß diese Flasche Wein über dich?
Wie viele unerledigte Dinge sind dort, hinter dem Fenster
Wer hält dich außerhalb der Hölle in seiner Hand
Am Ende spielt es keine Rolle

Wie soll man in einer Welt leben, in der man auf der Straße getötet werden kann
Wo Kinder leben werden, wenn es ihnen am anderen Ende der Welt erlaubt wird
Wo man, um zu lieben, unbedingt die Menge fragen muss
Wo die Koordinaten der Wahrheit für immer verloren sind?

Wie soll man leben, wenn der, durch den man atmet, für immer verschwunden ist
Wenn zerstörte Häuser deine einzigen Landschaften sind?
Wie soll man leben, wenn man vom Nachrichtenstrom einen Brei im Kopf hat?
Wer sagt mir, wie man leben soll, und vor allem, wozu?

Du wolltest nie stark sein – im Gegenteil
Aber man hat dich dorthin geworfen, wo zerstörte Pläne die Dächer zum Einsturz bringen
So sollten deine besten Jahre definitiv nicht sein
Aber trotz allem sind sie so, hier wird dir niemand die Hand reichen

Depression ist deine gleichgültige, tiefe, private Party
In einem Universum, in dem es seit vielen Jahren keine Empathie mehr gibt
Die Wohnung ist aufgeräumt, die Kerzen angezündet, das Geschirr gespült
Die Tür schließt sich, die nächste Station ist "genug"

Plötzlich ein Einschlag im Nachbarhaus, das Leben zieht an deinen Augen vorbei
Du erinnerst dich an deine Eltern, die Schule, wie deine Freundin dir das Rauchen beibrachte
Wie du dich zum ersten Mal geküsst hast, wie du zum Gesellschaftstanz gegangen bist
Du wirfst die Klinge weg und rennst schnell ins Badezimmer, um dich zu verstecken

Das ist nicht dein letzter Tag – du wirst noch lange leben
Anstelle von Apathie und Panik wird etwas Neues entstehen
Dir wird es gut gehen, ich habe mich erkundigt, ehrlich
Und von diesem Tag wird niemand wissen, nur die Flasche Wein und Chester

Was weiß diese Flasche Wein über dich?
Wie viele unerledigte Dinge sind dort, hinter dem Fenster
Wer hält dich außerhalb der Hölle in seiner Hand
Am Ende spielt es keine Rolle