Честер - Міша Правильний перевод на английский

Честер

В долоні лезо, на столі записка та цигарки
Вирішила для себе, що натерпілась за ці роки
В календарі обведено дату судного дня
На дзеркалі напис помадою "Життя — то важка фігня"

Жила собі, та раптом зрозуміла, що досить
Бо, попри великий досвід та внутрішню силу, вже не вивозить
Посуд вимито, в хаті прибрано, свічки запалено
В бокал заправлено останнє ігристе паливо

На екрані Корі у Лондоні дає акустичний
"Червоний честер" потроху догоряє у попільничці
Його тезка спостерігає з плакату на стіні мовчки
Коли він пішов, вона плакала — нині ж слідом за ним у темряву хоче, бо

Доля на барі гаситься, ніби та стара хвойда
Менталка падає вниз, бо вже давно вкрай розгойдана
Думки нагадують гібрид Томаса Мана з Фройдом
Тож краще просто піти, бо ця втома сама не пройде

Яка причина того, що вона скоро втече
Темрява, війна чи, може, холодне плече
Те, про яке їй співала колись молода Адель
Хтозна, та сьогодні Честер — то її рольова модель

Що про тебе знає ця пляшка з вином?
Скільки недороблених справ там, за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці значення не має

Як жити в світі: де на вулиці можуть вбити
Де діти житимуть, якщо дозволять на іншому кінці світу
Де, шоби любити, треба обов'язково спитати натовп
Де втрачені назавжди правди координати?

Як жити, коли той, ким дихаєш, зник назавжди
Коли будинки зруйновані — єдині твої пейзажі?
Як жити, коли від потоку новин у голові каша?
Хто підкаже, як жити, а найголовніше нашо?

Вона не хотіла ніколи бути сильною — навпаки
Та її кинули туди, де зірвані плани зривають дахи
Такими не мали бути точно її найкращі роки
Та попри все вони такі, тут ніхто не подасть руки тобі

Депресія — твоє байдуже глибоке приватне паті
У всесвіті, де вже дуже багато років немає емпатії
В хаті прибрано, свічки запалено, вимито посуд
Двері зачиняються, наступна станція "досить"

Раптом прильот у сусідній дім, життя перед очима
Згадала батьків, школу, як подруга курити вчила
Як вперше поцілувалась, як ходила на танці бальні
Вона кидає лезо та швидко біжить ховатись у ванній

Це не останній день її — вона довго ще поживе
На місці апатії та паніки народиться щось нове
У неї все буде добре, я дізнавався, чесно
А про цей день ніхто не знатиме, лиш пляшка вина та Честер

Що про тебе знає ця пляшка з вином?
Скільки недороблених справ там, за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці значення не має

Chester

A blade in your palm, a note and cigarettes on the table,
You decided for yourself that you've suffered enough over these years.
The date of doomsday is circled on the calendar,
"Life is a hard thing" is written on the mirror in lipstick.

You were living, and suddenly realized that it's enough,
Because, despite vast experience and inner strength, you can't handle it anymore.
The dishes are washed, the house is clean, candles are lit,
The last sparkling fuel is poured into the glass.

Corey Taylor's acoustic performance in London is on the screen,
A "Red Chester" slowly burns down to ashes in the ashtray.
His namesake silently watches from the poster on the wall.
When he left, you cried – now you want to follow him into the darkness, because

Fate is being extinguished at the bar, like that old pine tree.
Your mentality is falling, because it's been extremely shaken for a long time.
Your thoughts resemble a hybrid of Thomas Mann and Freud,
So it's better to just leave, because this fatigue won't go away on its own.

What is the reason that you will soon run away?
Darkness, war, or maybe a cold shoulder?
The one that young Adele once sang to you about?
Who knows, but today Chester is your role model.

What does this bottle of wine know about you?
How many unfinished things are there, outside the window?
Who holds you in their hand beyond hell?
In the end, it doesn't matter.

How to live in a world where you can be killed on the street,
Where will children live if they allow it on the other side of the world?
Where, to love, you must ask the crowd,
Where are the coordinates of truth lost forever?

How to live when the one you breathe for is gone forever,
When ruined buildings are your only landscapes?
How to live when the stream of news makes your head a mess?
Who will tell you how to live, and most importantly, why?

You never wanted to be strong – on the contrary,
But you were thrown where broken plans tear off roofs.
These were definitely not supposed to be your best years,
But despite everything, they are, and no one will lend you a hand here.

Depression is your indifferent, deep, private party
In a universe where there has been no empathy for many years.
The house is clean, candles are lit, the dishes are washed,
The doors are closing, the next stop is "enough".

Suddenly, a nearby house is hit, life flashes before your eyes.
You remembered your parents, school, how a friend taught you to smoke,
Your first kiss, how you went to ballroom dancing.
You drop the blade and quickly run to hide in the bathroom.

This is not your last day – you will live for a long time.
Something new will be born in place of apathy and panic.
You will be alright, I found out, honestly.
And no one will know about this day, only a bottle of wine and Chester.

What does this bottle of wine know about you?
How many unfinished things are there, outside the window?
Who holds you in their hand beyond hell?
In the end, it doesn't matter.