Коли ховають молодих (Koly Hovajut‘ Molodyh) - alyona alyona перевод на немецкий

Коли ховають молодих (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Несуть молоді вінки, тільки ми не на Гаваях
І сказане колись знову сенсу набуває
В заплаканих очах все навколо завмирає
Вони сягли небес і тепер їх вже немає
З собою забирають сподівання
Надії матерів
А когось вдова чекає, при надії у дворі
Маряться знайомі кроки що ступають на поріг
Говорити щось погане про них — гріх
Вони хотіли жити би ще (хей)
Хотіли проживати свої дні серед натовпу людей
Змінювати світ способом своїх ідей
Ми живемо собі далі, а от їх нема ніде
Тільки літери вдавлені в камінь
Вміщають в собі певний підсумок того життя
Там зображення юне, щасливе, наповнене силами
Раптом пішло в небуття Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих Всі бажання, мрії, сподівання
В яму
На сімейнім дереві гілки
В'януть
Лінія життя має в кінці
Пляму
Піднімаю очі догори
Гляну
Чергова підніжка
Ми на роздоріжжі
Хай життя мов книжка
А слова мов дріжджі
Виростуть і стануть
Селами й містами
Тим словесний танець
Кого нема з нами Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння
Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих

Wenn sie die Jungen begraben (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Sie wollten Flügel, um mit ihnen auf der Erde zu leben
Entfaltete Segel auf ihrem eigenen Schiff
Eroberte Gipfel, direkte Treffer ins Ziel
Aber das Leben ist ein Abdruck von Buchstaben auf Mehl
Sie wollten Flügel, um mit ihnen auf der Erde zu leben
Entfaltete Segel auf ihrem eigenen Schiff
Eroberte Gipfel, direkte Treffer ins Ziel
Aber das Leben ist ein Abdruck von Buchstaben auf Mehl
Sie tragen junge Kränze, nur sind wir nicht auf Hawaii
Und was einst gesagt wurde, gewinnt wieder an Bedeutung
In verweinten Augen erstarrt alles um uns herum
Sie haben den Himmel erreicht und sind jetzt nicht mehr da
Sie nehmen die Hoffnungen mit sich
Die Hoffnungen der Mütter
Und manche Witwe wartet, voller Hoffnung, im Hof
Ihr erscheinen vertraute Schritte, die auf die Schwelle treten
Schlechtes über sie zu sagen, wäre Sünde
Sie wollten doch noch leben (hey)
Wollten ihre Tage inmitten der Menschenmenge verbringen
Die Welt mit ihren Ideen verändern
Wir leben weiter, aber sie sind nirgendwo mehr
Nur die in den Stein gemeißelten Buchstaben
Fassen eine Art Fazit dieses Lebens zusammen
Dort ist ein jugendliches Bild, glücklich, voller Kraft
Plötzlich ins Nichts verschwunden - Gebt Luft, gebt Wasser
Wenn sie die Jungen begraben
Mit einem Schrei in der Brust verstummte das Universum
Wenn sie die Jungen begraben
Gebt Luft, gebt Wasser
Wenn sie die Jungen begraben
Mit einem Schrei in der Brust verstummte das Universum
Wenn sie die Jungen begraben - All die Wünsche, Träume, Hoffnungen
Ins Grab
Am Stammbaum der Familie
Verwelken die Äste
Die Lebenslinie hat am Ende
Einen Fleck
Ich hebe meine Augen nach oben
Schaue
Ein weiteres Hindernis
Wir sind am Scheideweg
Möge das Leben wie ein Buch sein
Und Worte wie Hefe
Wachsen und zu
Dörfern und Städten werden
Diesem sprachlichen Tanz
Derer, die nicht mehr bei uns sind. Du weißt, dass sie uns beugen
Und uns begraben
Im Boden erwartet uns eine neue Wohnstatt
Mögen sie mit uns machen, was sie wollen
Sie wissen ja nicht
Dass unsere Körper Samen sind
Du weißt, dass sie uns beugen
Und uns begraben
Im Boden erwartet uns eine neue Wohnstatt
Mögen sie mit uns machen, was sie wollen
Sie wissen ja nicht
Dass unsere Körper Samen sind - Gebt Luft, gebt Wasser
Wenn sie die Jungen begraben
Mit einem Schrei in der Brust verstummte das Universum
Wenn sie die Jungen begraben
Gebt Luft, gebt Wasser
Wenn sie die Jungen begraben
Mit einem Schrei in der Brust verstummte das Universum
Wenn sie die Jungen begraben