Текст и перевод песни alyona alyona - Коли ховають молодих (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Коли ховають молодих (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Несуть молоді вінки, тільки ми не на Гаваях
І сказане колись знову сенсу набуває
В заплаканих очах все навколо завмирає
Вони сягли небес і тепер їх вже немає
З собою забирають сподівання
Надії матерів
А когось вдова чекає, при надії у дворі
Маряться знайомі кроки що ступають на поріг
Говорити щось погане про них — гріх
Вони хотіли жити би ще (хей)
Хотіли проживати свої дні серед натовпу людей
Змінювати світ способом своїх ідей
Ми живемо собі далі, а от їх нема ніде
Тільки літери вдавлені в камінь
Вміщають в собі певний підсумок того життя
Там зображення юне, щасливе, наповнене силами
Раптом пішло в небуття Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих Всі бажання, мрії, сподівання
В яму
На сімейнім дереві гілки
В'януть
Лінія життя має в кінці
Пляму
Піднімаю очі догори
Гляну
Чергова підніжка
Ми на роздоріжжі
Хай життя мов книжка
А слова мов дріжджі
Виростуть і стануть
Селами й містами
Тим словесний танець
Кого нема з нами Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння
Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих

Когда хоронят молодых (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Они хотели крылья, жить с ними на земле,
Расправленных парусов на своем корабле,
Покоренных вершин, прямых попаданий в цель.
Но жизнь – отпечаток из букв на муке.
Они хотели крылья, жить с ними на земле,
Расправленных парусов на своем корабле,
Покоренных вершин, прямых попаданий в цель.
Но жизнь – отпечаток из букв на муке.
Несут молодые венки, только мы не на Гавайях.
И сказанное когда-то снова смысл обретает.
В заплаканных глазах все вокруг замирает.
Они достигли небес и теперь их уже нет.
С собой забирают ожидания,
Надежды матерей.
А кого-то вдова ждет, при надежде во дворе,
Грезятся знакомые шаги, что ступают на порог.
Говорить что-то плохое о них – грех.
Они хотели жить еще (хей),
Хотели проживать свои дни среди толпы людей,
Изменять мир способом своих идей.
Мы живем себе дальше, а вот их нет нигде.
Только буквы, вдавленные в камень,
Вмещают в себе некий итог той жизни.
Там изображение юное, счастливое, наполненное силами
Вдруг ушло в небытие. Дайте воздуха, дайте воды,
Когда хоронят молодых.
С криком в груди, вселенная затихла.
Когда хоронят молодых.
Дайте воздуха, дайте воды,
Когда хоронят молодых.
С криком в груди, вселенная затихла.
Когда хоронят молодых. Все желания, мечты, ожидания –
В яму.
На семейном дереве ветки
Вянут.
Линия жизни имеет в конце
Пятно.
Поднимаю глаза кверху,
Гляжу.
Очередная подножка.
Мы на распутье.
Пусть жизнь как книга,
А слова как дрожжи
Вырастут и станут
Селами и городами.
Тот словесный танец –
Тех, кого нет с нами. Ты знаешь, что нас пригибают
И нас зарывают.
В земле нас ждет новоселье.
Пусть с нами делают, что хотят,
Они ведь не знают,
Что наши тела – это семена.
Ты знаешь, что нас пригибают
И нас зарывают.
В земле нас ждет новоселье.
Пусть с нами делают, что хотят,
Они ведь не знают,
Что наши тела – это семена. Дайте воздуха, дайте воды,
Когда хоронят молодых.
С криком в груди, вселенная затихла.
Когда хоронят молодых.
Дайте воздуха, дайте воды,
Когда хоронят молодых.
С криком в груди, вселенная затихла.
Когда хоронят молодых.