Текст и перевод песни B,4ZE - Амнезія

Амнезія

Всередині страх, ні це незвичне
Це страх, що твій образ згаса
І одержимість моя не циклічна
Якби я не допомагав
І ти зникнеш із пам'яті просто
Як на сонці зникає роса
І ніби вода через просо
В моїх очах зникає краса

Всередині мене тліє останній
Маленький шматочок надії
Стираються дані
А я досі хапаюся за уцілілі
Корозія пам'яті й мозку все важче
Відтворити події
Ці спогади так бездоганні
Однак сумнівні

Лячно, що в снах ти інакша
Сьогоднішня, це не вчорашня
Одержимості хватка з кожним днем
Стає все слабша
Лячно, така вже розплата
Деградація, пам'яті втрата
Я напишу листа проте
Без адресата

Хто я без тебе, хіба я творець?
Без гільзи нащо картеч
Ти і тягар і винагорода моїх шиї і плеч
Я не взірець
Все що тримало, я звів нанівець
Якщо забуду тебе, то впізнаю
По серцю де кожен рубець

Конфабуляції страх
У пам'яті лиш самота
Ніякої тебе тільки заманлива пустота
Все не насправді
Штучні події, фантоми і вигадані міста
Все не насправді, вуста й не промовляли ніколи твоє ім'я

І ти не пророцтво, не доля
Навіть не другорядний герой
В мережевах пам'яті тобі вже не раді
Там ти навіки ізгой
Дані стираються, все забувається, я втрачаю контроль
В обіймах зі мною
Все нагадай та мене заспокой

Амнезия

Внутри страх, нет, это не привычно,
Это страх, что твой образ гаснет.
И одержимость моя не циклична,
Как бы я ни помогал,
И ты исчезнешь из памяти просто,
Как на солнце исчезает роса,
И, словно вода сквозь просо,
В моих глазах исчезает краса.

Внутри меня тлеет последний
Маленький кусочек надежды.
Стираются данные,
А я до сих пор хватаюсь за уцелевшие.
Коррозия памяти и мозга, все сложнее
Воспроизвести события.
Эти воспоминания так безупречны,
Однако сомнительны.

Страшно, что в снах ты другая,
Сегодняшняя, это не вчерашняя.
Одержимости хватка с каждым днем
Становится все слабее.
Страшно, такова уж расплата —
Деградация, потеря памяти.
Я напишу письмо, однако
Без адресата.

Кто я без тебя, разве я творец?
Без гильзы зачем картечь?
Ты и груз, и награда моей шеи и плеч,
Я не образец.
Все, что держало, я свел на нет.
Если забуду тебя, то узнаю
По сердцу, где каждый рубец.

Конфабуляций страх,
В памяти лишь одиночество.
Никакой тебя, только манящая пустота.
Все не по-настоящему.
Искусственные события, фантомы и выдуманные города.
Все не по-настоящему, уста и не произносили никогда твоего имени.

И ты не пророчество, не судьба,
Даже не второстепенный герой.
В сетях памяти тебе уже не рады,
Там ты навеки изгой.
Данные стираются, все забывается, я теряю контроль.
В объятиях со мной
Все напомни и меня успокой.