Текст и перевод песни FREEL - Чорний дим

Вчора прокинувся так рано, у вікно поглянув,
Якщо за обрієм чорніє дим, значить, не все погано.
Терпіти і топтати ногами ці їхні догани,
Я скоро буду, кохана, - востаннє зберхав...
Ну, і нехай, тролейбус номер вісімнадцять,
Підземка другий день вже не працює,
Замерзлі пальці стискають поручень,
Ти друг мені, якщо зі мною поруч вдень,
Вночі сюди приходять зомбі безголові...
Скажи, хто залишив в снігу цей слід?.
Мабуть, це той, що рве колючий дріт,
Скажи, де звідси вихід?.
Він може покарати нас одним лиш кліком,
Я бачив чорний дим із вікон,
Скажи, хай сядуть тихо!
Сьогодні будь-хто може стати янголом,
Треба підстригти його наголо,
Вони стріляють з пагорба,
Дим схавав все, немає кисню, замало водню,
Чорти із лісу стануть сьогодні з неба сотнею.

(2):
Воля міцніша за будь-який кевлар,
Крізь коридори босим по бетону
Там, де світло,
Хоч в лютому так мало було всім тепла,
Вчора в Сибіру десь
Червоним калина розквітла (2)

Вони з'явилися нізвідки, ніхто не бачив,
Не було свідків, крім поліцейських лежачих,
Крім тріщин на асфальті і оббитих бордюрів,
Крім водостічних труб і зіграних на них ноктюрнів.
Дивись уважніше, бо він такий самий, як ти,
Ти знаєш сам, чому їх не фіксує жоден об'єктив.
Час зупинився, коли останній з них там впав,
Лишились тільки дірки у ліхтарних стовпах...
Всі під ковпак! Треба скінчити те, що він почав,
Ланка до ланки встанем, чітко плечем до плеча,
Хай сірим попелом укриті наші прапори,
Мені життя таке не треба - чуєш, на бери!.
Перемотати би час - Боже, благаю, верни!
Жити для кожного з нас - ніби згорає сірник,
А чорний дим кусає прямо в шию кобрами,
Хто б міг подумати, що саме ти - той обраний!.

(2):
Воля міцніша за будь-який кевлар,
Крізь коридори босим по бетону
Там, де світло,
Хоч в лютому так мало було всім тепла,
Вчора в Сибіру десь
Червоним калина розквітла

Вчера проснулся так рано, в окно взглянул,
Если за горизонтом чернеет дым, значит, не все плохо.
Терпеть и топтать ногами эти их выговоры,
Я скоро буду, любимая, - в последний раз взревел...
Ну, и пусть, троллейбус номер восемнадцать,
Подземка второй день уже не работает,
Замерзшие пальцы сжимают поручень,
Ты друг мне, если со мной рядом днем,
Ночью сюда приходят зомби безголовые...
Скажи, кто оставил в снегу этот след?.
Видимо, это тот, что рвет колючую проволоку,
Скажи, где отсюда выход?.
Он может наказать нас одним лишь кликом,
Я видел черный дым из окон,
Скажи, пусть сядут тихо!
Сегодня любой может стать ангелом,
Надо подстричь его наголо,
Они стреляют с холма,
Дым схавал все, нет кислорода, маловато водорода,
Черти из леса станут сегодня с неба сотней.

(2):
Воля крепче любого кевлара,
Сквозь коридоры босым по бетону
Там, где свет,
Хоть в феврале так мало было всем тепла,
Вчера в Сибири где-то
Красным калина расцвела (2)

Они появились ниоткуда, никто не видел,
Не было свидетелей, кроме полицейских лежачих,
Кроме трещин на асфальте и обитых бордюров,
Кроме водосточных труб и сыгранных на них ноктюрнов.
Смотри внимательнее, потому что он такой же, как ты,
Ты знаешь сам, почему их не фиксирует ни один объектив.
Время остановилось, когда последний из них там упал,
Остались только дыры в фонарных столбах...
Все под колпак! Надо кончить то, что он начал,
Звено к звену встанем, четко плечом к плечу,
Пусть серым пеплом укрыты наши флаги,
Мне жизнь такая не надо - слышишь, на бери!.
Перемотать бы время-Боже, умоляю, верни!
Жить для каждого из нас - будто сгорает спичка,
А черный дым кусает прямо в шею кобрами,
Кто бы мог подумать, что именно ты тот избранный!.

(2):
Воля крепче любого кевлара,
Сквозь коридоры босым по бетону
Там, где свет,
Хоть в феврале так мало было всем тепла,
Вчера в Сибири где-то
Красным калина расцвела