Текст и перевод песни Halina Mlynkova - Podróż

Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках –
В когось надія, а в кого - страх.

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі - віддали дні.

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Так було добре, там і колись.
Там, де без поту і там, де без сліз.
Тільки не було в тому мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?!

Гілля калин похилилося.
Мама, не тим ми молилися!
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Бой на рассвете солнце и дым.
Мало кто знает, что же будет с ним.
Что будет завтра в юных мыслях –
У кого надія, а в кого - страх.

Ветки калин похилилося.
Мама, кому же мы молились?
Сколько еще заберет она
Твоих детей, не твоя война?

Стали родителями дочери и сыновья,
Все цветные видели сны.
И целовали руки лжи,
За тихие ночи отдали дни.

Ветки калин похилилося.
Мама, кому же мы молились?
Сколько еще заберет она
Твоих детей, не твоя война?

Так было хорошо, там и прежде.
Там, де без поту і там, де без сліз.
Только не было в том цели –
Я так не могу, а как сможешь ты?!

Ветки калин похилилося.
Мама, не тем мы молились!
Сколько еще заберет она
Твоих детей, не твоя война?