Z Naṡċadá Svïtá - Joryj Kłoc перевод на немецкий

Z Naṡċadá Svïtá

Коли не було з нащада світа,
Тогди не було неба, ні землі,
А но лем було синоє море,
А серед моря зелений явір.

На явороньку три голубоньки. Ой, Дай Бо'
Три голубоньки радоньку радят,
Радоньку радят, як світ сновати:
Та спустимеся на дно до моря,
Та дістанеме дрібного піску. Ой, Дай Бо'

Дрібний пісочок посієме ми,
Та нам ся стане чорна землиця.
Та дістанеме золотий камінь,
Золотий камінь посієме ми,
Там нам ся стане ясне небонько, Ой, Дай Бо'

Ясне небонько, світле сонінько,
Світле сонінько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки. Ой, Дай Бо'

Vom Anbeginn der Welt

Als von Anbeginn die Welt noch nicht war,
Da gab es keinen Himmel, keine Erde,
Sondern nur das blaue Meer,
Und mitten im Meer ein grüner Ahornbaum.

Auf dem Bäumchen drei Täubchen. Oh, Gott geb's!
Drei Täubchen halten Rat,
Halten Rat, wie die Welt zu gründen:
„So lasst uns hinabtauchen zum Grund des Meeres,
Und holen wir feinen Sand. Oh, Gott geb's!“

"Den feinen Sändchen säen wir,"
„Und es wird uns zur schwarzen Erde.“
„Und holen wir den goldenen Stein,“
„Den goldenen Stein säen wir,“
„Daraus wird uns der klare Himmelschein, Oh, Gott geb's!“

„Der klare Himmelschein, das lichte Sönnchen,“
„Das lichte Sönnchen, das klare Möndchen,“
„Das klare Möndchen, der klare Morgenstern,“
„Der klare Morgenstern, die kleinen Sternlein. Oh, Gott geb's!“