Текст и перевод песни KALUSH feat. Jerry Heil - Хвилi (feat. Jerry Heil)

Хвилi (feat. Jerry Heil)

Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця

А мама каже: пізно, гуляти буде холодно
А юність, як вода, крізь сито протекла
І я не пожалів, сотні помилок не вирок
Бере радість, Богом мені дана ще доба
Ще поки молоді, то кохання мої ліки
Від ліків залежних тих, ніби доза моя
Також розтопилася від мого би тепла
Ми з тобою вдіті, одяг, почуття

Сьогодні я знову проспала
В під'їзді дим сусідських цигарок
Замість сніданку нотації мами
"Мам, я запізнююсь на урок!"
Я часто ненавиджу школу
Та більше за все я боюся забуття
Бо, пізно чи рано, всі люди стануть
Випускниками школи життя

Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця

Мама каже: пізно ділитися нам порівну
Наварим, адже завжди мало всім бабла
Фарби на столі тільки з часом засихали
Бачу пори, які обдирали згаряча
Будували відносини ми, з голови це викинь!
Ми самі завели туди, де нас вже нема
Не дивись на знаки, всі ці знаки не для нас
Ніби хвилі берега, розбивали почуття

Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця

Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця

Ми краплі в океані
Молекули в краплинках
І ми від солі п'яні
Плачем сіллю, поки плинем
Крок вправо, крок уліво
Хіба це так важливо?
Коли нас спалить сонце
Я лиш випаду як злива

Волны (feat. Jerry Heil)

Мы как волны, которые не знают
Своего начала, своего конца.
Обещай: когда накроет, когда мы исчезнем,
Не забывать черты моего лица.

А мама говорит: поздно, гулять будет холодно.
А юность, как вода, сквозь сито протекла.
И я не жалею, сотни ошибок – не приговор.
Берёт радость, Богом мне дарован ещё день.
Пока молоды, то любовь – мои лекарства
От лекарств зависима, будто ты – моя доза.
Ты тоже растаял бы от тепла моего.
Мы с тобой дети – одежда, чувства...

Сегодня я снова проспала.
В подъезде – дым соседских сигарет.
Вместо завтрака – нотации мамы:
"Мам, я опаздываю на урок!"
Я часто ненавижу школу,
Но больше всего я боюсь забвения.
Ведь, рано или поздно, все люди станут
Выпускниками школы жизни.

Мы как волны, которые не знают
Своего начала, своего конца.
Обещай: когда накроет, когда мы исчезнем,
Не забывать черты моего лица.

Мама говорит: поздно делить нам поровну.
Наваримся, ведь всегда мало всем бабла.
Краски на столе только со временем засохли.
Вижу поры, которые обдирали сгоряча.
Строили отношения мы... выбрось это из головы!
Мы сами завели туда, где нас уже нет.
Не смотри на знаки, все эти знаки не для нас.
Словно волны берега, разбивали чувства.

Мы как волны, которые не знают
Своего начала, своего конца.
Обещай: когда накроет, когда мы исчезнем,
Не забывать черты моего лица.

Мы как волны, которые не знают
Своего начала, своего конца.
Обещай: когда накроет, когда мы исчезнем,
Не забывать черты моего лица.

Мы – капли в океане,
Молекулы в каплях.
И мы от соли пьяны,
Плачем солью, пока плывём.
Шаг вправо, шаг влево –
Разве это так важно?
Когда нас сожжёт солнце,
Я лишь выпаду, как ливень.