Текст и перевод песни Karoon - Leleky

Leleky

Дивись як протерлась до дір я
Дивись як тече надвечір'я
Забудь як горять блискавиці
Нам сутінь сьогодні насниться

Нам ранок їм ніч це нормально
Ти білий як день ідеально
Ти в білому більше не хочеш
Мисливець на сльози дівочі

Я пірнаю у вогонь
І іскрою догори
Я благаю не згори
Ти без мене

Твоя тиша мій обід
Будеш над я буду під
Я благаю не згори
Як і я ти

Далеко ми
Лелеки ми
Молекули
Подекуди

Далеко ми
Лелеки ми
Молекули
Подекуди

Я пірнаю у вогонь
І іскрою догори
Я благаю не згори
Ти без мене

Твоя тиша мій обід
Будеш над я буду під
Я благаю не згори
Як і я ти

Міряю міряю міряю міряю
Я глибину твою міряю вирієм
В міру не вірю я стану я сірою
Станеш ти каменем будемо тінями

Дикими тінями соняха зернами
З маку пелюсток впадемо росою
В тиші немає ні хліба ні солі
Підеш на світло йтимеш босоніж

Чуєш як ранок шепоче на вухо
Він тобі бреше його ти не слухай
Слухайся вітру він твоя сутність
Будеш ніде і водночас присутнім

Станеш ти свідком народження хмари
Вії мої спалахнули від жару
Віє від тебе вогнем і туманом
Віра на віру обман на оману

Я пірнаю у вогонь
І іскрою догори
Я благаю не згори
Ти без мене

Твоя тиша мій обід
Будеш над я буду під
Я благаю не згори
Як і я ти

Я пірнаю у вогонь
І іскрою догори
Я благаю не згори
Ти без мене

Твоя тиша мій обід
Будеш над я буду під
Я благаю не згори
Як і я ти

Далеко ми
Лелеки ми
Молекули
Подекуди

Далеко ми
Лелеки ми
Молекули
Подекуди

Далеко ми
Лелеки ми
Молекули
Подекуди

Далеко ми
Лелеки ми
Молекули
Подекуди

Аисты

Смотри, как протерлась до дыр я,
Смотри, как течет надвечерье.
Забудь, как горят молнии,
Нам сумерки сегодня приснятся.

Нам утро – им ночь, это нормально.
Ты белый, как день, идеально.
Ты в белом больше не хочешь,
Охотник на девичьи слезы.

Я ныряю в огонь
И искрой вверх.
Я умоляю, не свысока.
Ты без меня.

Твоя тишина – мой обед,
Будешь надо мной, я буду снизу.
Я умоляю, не свысока,
Как и я, ты.

Далеко мы,
Аисты мы,
Молекулы,
Порой.

Далеко мы,
Аисты мы,
Молекулы,
Порой.

Я ныряю в огонь
И искрой вверх.
Я умоляю, не свысока.
Ты без меня.

Твоя тишина – мой обед,
Будешь надо мной, я буду снизу.
Я умоляю, не свысока,
Как и я, ты.

Мерию, меряю, меряю, меряю
Я глубину твою меряю высью.
В меру не верю, я стану я серой,
Станешь ты камнем, будем мы тенями.

Дикими тенями, подсолнуха зернами,
С маковых лепестков упадем росою.
В тиши нет ни хлеба, ни соли,
Пойдешь на свет, пойдешь босиком.

Слышишь, как утро шепчет на ухо?
Оно тебе лжет, его ты не слушай.
Слушайся ветра, он – твоя сущность,
Будешь нигде и вездесущим.

Станешь ты свидетелем рождения тучи,
Ресницы мои вспыхнули от жара.
Веет от тебя огнем и туманом,
Вера на веру, обман на обман.

Я ныряю в огонь
И искрой вверх.
Я умоляю, не свысока.
Ты без меня.

Твоя тишина – мой обед,
Будешь надо мной, я буду снизу.
Я умоляю, не свысока,
Как и я, ты.

Я ныряю в огонь
И искрой вверх.
Я умоляю, не свысока.
Ты без меня.

Твоя тишина – мой обед,
Будешь надо мной, я буду снизу.
Я умоляю, не свысока,
Как и я, ты.

Далеко мы,
Аисты мы,
Молекулы,
Порой.

Далеко мы,
Аисты мы,
Молекулы,
Порой.

Далеко мы,
Аисты мы,
Молекулы,
Порой.

Далеко мы,
Аисты мы,
Молекулы,
Порой.