І навіть, якщо в мене залишився лише день… - Live - MONATIK перевод на немецкий

І навіть, якщо в мене залишився лише день… - Live

І навіть якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких, як я
Назад вже вороття немає
Будинок рідний враз перетворився на намет
І вони не забудуть тих очей
Що закривалися від рук твоїх із злим татуюванням Z
Сама не раз згадаєш
Йди геть

Бо ти вже не така страшна
Сьогодні вперше за ті дні
Що нам здаються довгими роками, посміхаюсь
І посмішку мою запам'ятай
Згадуй навіки уві сні і наяву

Доки повільно у глибоких водах від самотності зникаєш
А я стою
Дивлюсь на тебе і дивуюся
Це ж треба впасти низько так
Що діти твоїх птиць-убивць малюють
Я бачив, бачила і ти
Я вибачаюсь, якщо раптом і драматизую
Але вуста твої нечесні, честно, кажучи вже не працюють
Мені здається ти тепер драматизуєш

Прийшла пора тобі піти
Війна йди геть

Дивись, що в мене ти забрала
Що ти наробила
Ти розвалила міста в мені, мости в мені
Людей в мені вбила
А я — стою
І мрії створюю ще дужче
І дуже чітко уявляю, як на моїй землі все зажило
Я бачу обіймаються від щастя рідні душі
Я чую, як вони сміються
Як забувають все, що їх бентежило
Я бачу діти бігають у парку
І пролунала не сирена, а шкільний дзвінок
Діти усі сіли за парту, мистецтва розпочався в них урок
Я бачу люди ходять у кіно і на концерти
Танцюють і співають в унісон, разом, відверто
Так шрами на душі і тілі заважають їм
Глибокі, ті, що ти лишила
Але вони танцюють і стрибають вище, що є сили

Біль зникає
Знаєш

Я бачу мати обіймає свого сина
Я бачу як вогонь вже загасили у містах

Я відчуваю, як зникають біль, страждання
Сльози і народжується сила
Я відчуваю, як зникає страх
Я бачу люди повертаються з чужих земель
На землі, котрі так любили з самого дитинства
Я бачу в небесах літають літаки
Їх не бояться, бо вони летять із миром до землі
Землі, на котрій сяє мир, добро, взаєморозуміння і єдинство

Я чую, як птахи співають
Бачу, як виходить сонце з горизонту
Я бачу прокидаються міста і всі по своїм справам розбігаються
Діляться планами вуста
Всі на улюбленій роботі

Я чітко чую друзі обговорюють свій день у пабі
Не на фронті
Я чую свіжий і такий смішний стенд-ап
І люди сльози витирають вже від сміху
Безтурботно

Я бачу, як зникають танки
З'являються набридливі з автомобілів пробки
Думки несуться у танок
І перетворюються мрії про майбутнє в замальовки
Я чітко чую літо нам свої вірші
Красиві теплі знову пише
А суперечок тих, які були раніше, я не чую
Навколо лише справжня, гучна
Улюблена до болю у душі місцева тиша

Мені не вистачить години описати все, у що я вірю
Дня тим паче

Київ, ми жили добре. Жити будемо ще краще
Я щиро вірю, що я це побачу
Та навіть, якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких, як я
Як думаєш, вони тобі таке пробачать?

Und selbst wenn mir nur noch ein Tag bliebe… - Live

Und selbst wenn mir nur noch ein Tag bliebe…
Wisse, dass das ganze Leben noch vor uns liegt, vor solchen wie mir.
Es gibt kein Zurück mehr.
Das eigene Haus wurde plötzlich zum Zelt.
Und sie werden diese Augen nicht vergessen,
die sich vor deinen Händen mit dem bösen Tattoo Z schlossen.
Du wirst dich selbst erinnern.
Geh weg.

Denn du bist nicht mehr so furchterregend.
Heute, zum ersten Mal seit jenen Tagen,
die uns wie lange Jahre vorkommen, lächle ich.
Und an mein Lächeln sollst du dich erinnern,
denk daran für immer, im Schlaf und im Wachzustand.

Während du langsam in tiefen Wassern vor Einsamkeit versinkst,
stehe ich hier.
Ich schaue dich an und staune,
wie tief man sinken kann,
dass Kinder deiner Killer-Vögel zeichnen.
Ich habe es gesehen, du hast es auch gesehen.
Ich entschuldige mich, wenn ich es vielleicht dramatisiere,
aber deine unehrlichen Lippen, ehrlich gesagt, funktionieren nicht mehr.
Mir scheint, du dramatisierst jetzt.

Es ist Zeit für dich zu gehen.
Krieg, geh weg.

Schau, was du mir genommen hast.
Was hast du angerichtet?
Du hast Städte in mir zerstört, Brücken in mir,
Menschen in mir getötet.
Und ich – ich stehe hier.
Und ich erschaffe Träume, noch stärker.
Und ich stelle mir sehr genau vor, wie auf meinem Land alles wieder zum Leben erwacht.
Ich sehe, wie sich verwandte Seelen vor Glück umarmen.
Ich höre, wie sie lachen,
wie sie alles vergessen, was sie beunruhigt hat.
Ich sehe Kinder im Park laufen,
und es ertönt keine Sirene, sondern die Schulglocke.
Alle Kinder setzen sich an ihre Pulte, die Kunststunde hat begonnen.
Ich sehe Menschen ins Kino und zu Konzerten gehen,
tanzen und singen im Einklang, zusammen, offen.
Ja, Narben auf Seele und Körper behindern sie,
tiefe, die du hinterlassen hast,
aber sie tanzen und springen höher, mit aller Kraft.

Der Schmerz verschwindet.
Weißt du?

Ich sehe eine Mutter, die ihren Sohn umarmt.
Ich sehe, wie das Feuer in den Städten bereits gelöscht ist.

Ich spüre, wie Schmerz, Leid
und Tränen verschwinden und Kraft geboren wird.
Ich spüre, wie die Angst verschwindet.
Ich sehe Menschen aus fremden Ländern zurückkehren,
in die Länder, die sie von Kindheit an so geliebt haben.
Ich sehe Flugzeuge am Himmel fliegen,
man hat keine Angst vor ihnen, denn sie fliegen mit Frieden zur Erde,
zu der Erde, auf der Frieden, Güte, gegenseitiges Verständnis und Einigkeit erstrahlen.

Ich höre, wie die Vögel singen.
Ich sehe, wie die Sonne am Horizont aufgeht.
Ich sehe Städte erwachen und alle ihren Geschäften nachgehen.
Münder teilen Pläne.
Alle sind bei ihrer Lieblingsarbeit.

Ich höre deutlich, wie Freunde ihren Tag in der Kneipe besprechen,
nicht an der Front.
Ich höre frischen und so lustigen Stand-up,
und die Leute wischen sich schon vor Lachen die Tränen ab,
sorglos.

Ich sehe, wie die Panzer verschwinden,
es entstehen lästige Staus durch Autos.
Gedanken rasen im Tanz,
und Träume von der Zukunft verwandeln sich in Skizzen.
Ich höre deutlich, wie der Sommer uns seine Gedichte schreibt,
wieder schöne, warme.
Und die Streitigkeiten, die es früher gab, höre ich nicht mehr.
Ringsum nur echte, laute,
die bis zum Schmerz in der Seele geliebte, heimatliche Stille.

Mir würde eine Stunde nicht reichen, um alles zu beschreiben, woran ich glaube.
Ein Tag erst recht nicht.

Kiew, wir haben gut gelebt. Wir werden noch besser leben.
Ich glaube fest daran, dass ich das sehen werde.
Und selbst wenn mir nur noch ein Tag bliebe,
wisse, dass das ganze Leben noch vor uns liegt, vor solchen wie mir.
Glaubst du, sie werden dir so etwas verzeihen?