Текст и перевод песни MONATIK - І навіть, якщо в мене залишився лише день… - Live

І навіть, якщо в мене залишився лише день… - Live

І навіть якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких, як я
Назад вже вороття немає
Будинок рідний враз перетворився на намет
І вони не забудуть тих очей
Що закривалися від рук твоїх із злим татуюванням Z
Сама не раз згадаєш
Йди геть

Бо ти вже не така страшна
Сьогодні вперше за ті дні
Що нам здаються довгими роками, посміхаюсь
І посмішку мою запам'ятай
Згадуй навіки уві сні і наяву

Доки повільно у глибоких водах від самотності зникаєш
А я стою
Дивлюсь на тебе і дивуюся
Це ж треба впасти низько так
Що діти твоїх птиць-убивць малюють
Я бачив, бачила і ти
Я вибачаюсь, якщо раптом і драматизую
Але вуста твої нечесні, честно, кажучи вже не працюють
Мені здається ти тепер драматизуєш

Прийшла пора тобі піти
Війна йди геть

Дивись, що в мене ти забрала
Що ти наробила
Ти розвалила міста в мені, мости в мені
Людей в мені вбила
А я — стою
І мрії створюю ще дужче
І дуже чітко уявляю, як на моїй землі все зажило
Я бачу обіймаються від щастя рідні душі
Я чую, як вони сміються
Як забувають все, що їх бентежило
Я бачу діти бігають у парку
І пролунала не сирена, а шкільний дзвінок
Діти усі сіли за парту, мистецтва розпочався в них урок
Я бачу люди ходять у кіно і на концерти
Танцюють і співають в унісон, разом, відверто
Так шрами на душі і тілі заважають їм
Глибокі, ті, що ти лишила
Але вони танцюють і стрибають вище, що є сили

Біль зникає
Знаєш

Я бачу мати обіймає свого сина
Я бачу як вогонь вже загасили у містах

Я відчуваю, як зникають біль, страждання
Сльози і народжується сила
Я відчуваю, як зникає страх
Я бачу люди повертаються з чужих земель
На землі, котрі так любили з самого дитинства
Я бачу в небесах літають літаки
Їх не бояться, бо вони летять із миром до землі
Землі, на котрій сяє мир, добро, взаєморозуміння і єдинство

Я чую, як птахи співають
Бачу, як виходить сонце з горизонту
Я бачу прокидаються міста і всі по своїм справам розбігаються
Діляться планами вуста
Всі на улюбленій роботі

Я чітко чую друзі обговорюють свій день у пабі
Не на фронті
Я чую свіжий і такий смішний стенд-ап
І люди сльози витирають вже від сміху
Безтурботно

Я бачу, як зникають танки
З'являються набридливі з автомобілів пробки
Думки несуться у танок
І перетворюються мрії про майбутнє в замальовки
Я чітко чую літо нам свої вірші
Красиві теплі знову пише
А суперечок тих, які були раніше, я не чую
Навколо лише справжня, гучна
Улюблена до болю у душі місцева тиша

Мені не вистачить години описати все, у що я вірю
Дня тим паче

Київ, ми жили добре. Жити будемо ще краще
Я щиро вірю, що я це побачу
Та навіть, якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких, як я
Як думаєш, вони тобі таке пробачать?

И даже если у меня остался лишь день… - Live

И даже если у меня остался лишь день,
Знай, что впереди целая жизнь в таких, как я.
Назад уже пути нет.
Дом родной вмиг превратился в шатер.
И они не забудут тех глаз,
Что закрывались от рук твоих со злобной татуировкой Z.
Сама не раз вспомнишь.
Уходи прочь.

Ведь ты уже не так страшна.
Сегодня впервые за те дни,
Что нам кажутся долгими годами, улыбаюсь.
И улыбку мою запомни,
Вспоминай вечно во сне и наяву,

Пока медленно в глубоких водах от одиночества исчезаешь.
А я стою,
Смотрю на тебя и поражаюсь.
Это ж надо так низко пасть,
Что дети твоих птиц-убийц рисуют…
Я видел, видела и ты.
Прости, если вдруг драматизирую,
Но уста твои нечестные, честно говоря, уже не работают.
Мне кажется, это ты теперь драматизируешь.

Пришла пора тебе уйти.
Война, уходи прочь.

Смотри, что ты у меня отняла,
Что ты натворила.
Ты разрушила города во мне, мосты во мне,
Людей во мне убила.
А я — стою
И мечты создаю еще сильнее.
И очень четко представляю, как на моей земле все зажило.
Я вижу, обнимаются от счастья родные души.
Я слышу, как они смеются,
Как забывают все, что их тревожило.
Я вижу, дети бегают в парке,
И прозвучала не сирена, а школьный звонок.
Дети все сели за парты, урока искусства у них начался час.
Я вижу, люди ходят в кино и на концерты,
Танцуют и поют в унисон, вместе, искренне.
Да, шрамы на душе и теле мешают им,
Глубокие, те, что ты оставила.
Но они танцуют и прыгают выше, что есть сил.

Боль исчезает.
Знаешь?

Я вижу, мать обнимает своего сына.
Я вижу, как огонь уже потушили в городах.

Я чувствую, как исчезают боль, страдания,
Слезы, и рождается сила.
Я чувствую, как исчезает страх.
Я вижу, люди возвращаются с чужих земель
На земли, которые так любили с самого детства.
Я вижу, в небесах летают самолеты.
Их не боятся, потому что они летят с миром к земле,
Земле, на которой сияют мир, добро, взаимопонимание и единство.

Я слышу, как птицы поют.
Вижу, как выходит солнце из-за горизонта.
Я вижу, просыпаются города и все по своим делам разбегаются.
Делятся планами уста.
Все на любимой работе.

Я четко слышу, друзья обсуждают свой день в пабе,
Не на фронте.
Я слышу свежий и такой смешной стендап,
И люди слезы вытирают уже от смеха,
Беззаботно.

Я вижу, как исчезают танки,
Появляются надоедливые автомобильные пробки.
Мысли несутся в танце
И превращаются мечты о будущем в зарисовки.
Я четко слышу, лето нам свои стихи
Красивые, теплые снова пишет.
А споров тех, что были раньше, я не слышу.
Вокруг лишь настоящая, громкая,
Любимая до боли в душе, местная тишина.

Мне не хватит и часа описать все, во что я верю.
Дня тем более.

Киев, мы жили хорошо. Жить будем еще лучше.
Я искренне верю, что я это увижу.
И даже если у меня остался лишь день,
Знай, что впереди целая жизнь в таких, как я.
Как думаешь, они тебе такое простят?