Європа мовчала - МУР перевод на русский

Європа мовчала

Лиш боротись значить жить нам заповів Франко
Борітеся поборете писав Тарас давно
Чи поборемо, чи вистоїм чи ляжемо на щит
Чи боротись нам до скону поки цей не згасне світ
Не приймаю в собі сумнівів
Та не втікти від образів
Коли бачиш як ламається те, шо більше не відновиться
Питанням за питаннями
Вспливають в голові
Від них по шкірі холод
До болі у груді
Коли Україна за волю вмирала
Європа мовчала
Європа мовчала
Європа мовчала
Коли Україна дітей своїх втрачала
Ви лиш брехали
Ви лише крали
Ви лиш брехали
Що якщо все зупиниться
Що як все розвалиться
Що як твою мову закопають у підвалах цих
Що як всі пісні, всі книги, усі вірші
Спалять на кострах майданів твого міста
Не писатимуть про ту, що сміялась у в сні
Не співатимуть пісні Про всіх заїбавших псів
Не побачимо той фільм Про тих клятих близнюків
Все розщеплять на шматочки
Чорним тріском Батогів
Що якщо нам бігти треба буде, щоб не вбили?
Чи багряного життя ми відчуєм своїм тілом?
Чи вуста наші повторять ці слова що раз втікаючи
Ліпше вмерти біжучи
Ніж жити загниваючи
Щоб жити всі кайдани
Розірву сказав Тичина
Та забув зняти ярмо, то яке скрутило шию
Чи ти зрадник, чи герой
Не побачити очима
Як Боротися в тіні?
Під дамоклевими мечами
Ці думки, розтануть наче сніг
Вибір є завжди
Завжди та не у всіх
Ці думки, розтануть наче сніг
Вибір є завжди
Завжди та не у всіх
Ці думки розтануть
В голові неначе сніг
Кажуть Вибір є завжди
Хоч завжди та й не у всіх
Війна не має піти далі від батька свому сину
Щоб ніколи знов не обирати
Чи бігти як Багряний
Чи лишитись - як Тичина

Европа молчала

Лишь бороться значит жить, нам завещал Франко,
Боритесь – поборете, писал Тарас давно.
Победим ли, выстоим, или падем на щит,
Или бороться нам до смерти, пока этот мир не погаснет?
Не допускаю в себе сомнений,
Но не скрыться от обиды,
Когда видишь, как рушится то, что больше не восстановится.
Вопрос за вопросом
Всплывают в голове,
От них по коже холод,
До боли в груди.
Когда Украина за волю умирала,
Европа молчала.
Европа молчала.
Европа молчала.
Когда Украина детей своих теряла,
Вы лишь лгали.
Вы только воровали.
Вы лишь лгали.
Что, если всё остановится?
Что, если всё развалится?
Что, если твой язык закопают в подвалах этих?
Что, если все песни, все книги, все стихи
Сожгут на кострах площадей твоего города?
Не будут писать о той, что смеялась во сне,
Не будут петь песни про всех надоевших псов,
Не увидим тот фильм про тех проклятых близнецов.
Всё раздробят на кусочки
Чёрным треском батогов.
Что, если нам бежать придётся, чтобы не убили?
Алого ли заката мы коснёмся своим телом?
Произнесут ли уста наши эти слова, каждый раз убегая:
Лучше умереть на бегу,
Чем жить, загнивая.
Чтобы жить, все кандалы
Разорву, – сказал Тычина,
Но забыл снять ярмо, то, что скрутило шею.
Предатель ли ты, или герой –
Не увидеть глазами.
Как бороться в тени,
Под дамокловыми мечами?
Эти мысли растают, как снег.
Выбор есть всегда,
Всегда, да не у всех.
Эти мысли растают, как снег.
Выбор есть всегда,
Всегда, да не у всех.
Эти мысли растают
В голове, словно снег.
Говорят, выбор есть всегда,
Хотя всегда, да не у всех.
Война не должна перейти дальше от отца к своему сыну,
Чтобы никогда снова не выбирать,
Бежать ли, как Багряный,
Или остаться, как Тычина.