NICH - ONUKA перевод на английский

NICH

Знайшла свій перший пост з того самого дня.
Цитую.
"Вам не вистачить духу нас подолати.
За нами правда, віра, Бог, світ.
Ви так дивуєтесь нашому спротиву!
Далі більше! І ніч вистоїмо. І ранок.
Ми вдома. Під обстрілами.
Я не втікатиму!
Руками розірву, скільки стане сил!
До ранку!"

А далі було нове життя.
В якому змінилось все, окрім цього зрозумілого
і такого конкретного відчуття.
Вистоїмо.

Почали жити в іншому вимірі.
Планувати життя - минула розкіш днів.
І світ поділився на нормальний і наш,
в якому життя коригується додатком Тривога.
Де щоночі відчуття, що засинаєш востаннє.
Але мені здається, що цей наш світ - мій ідеальний і рідний.
Де я Є.
Не моя тінь.
Де я навчилась керувати часом і переміщатись у ньому.
І всі ми час-від-часу прокидаємось 24 лютого.
Впевнена, що так вміємо лише ми.

Осінь та зима запам'ятались відсутністю світла і тепла.
Тепер я панічно боюсь темряви.
Коли сутеніє, мені фізично не вистачає повітря.
Та ми побачили найпотужніше світло.
В наших серцях, не в оселях.
І вимкнути його просто неможливо.
Коли перша свідома фраза твого сина: світло пропало...
і це моя перемога, бо вона українською.

Боляче. Навіть землі боляче, коли вони йдуть.
І якщо треба пояснювать, значить не треба пояснювать,
бо ми воюємо за волю, а вони за рабство.
Бо у них немає майбутнього, все воно у минулому.

Хотіли вкрасти наше?
А подарували - єдність, порив, хвилю і таку велику,
нескінченну і незбагненну віру в Україну!
Віру у найсміливіших воїнів, у найвідданіших волонтерів, у народ.
Єдиний, як ніколи.
Це наша тектоніка.
Наші зрушення історичних плит,
нашого самоусвідомлення і віри.

NOTHING

Found my first post from that very day.
I quote.
"You won't have the guts to overcome us.
We have truth, faith, God, and the world on our side.
You are so surprised by our resistance!
More to come! We will withstand the night. And the morning.
We are home. Under fire.
I will not run!
I will tear apart with my bare hands, as much as I have strength!
Until morning!"

And then there was a new life.
In which everything changed, except this clear
and so concrete feeling.
We will endure.

We started living in a different dimension.
Planning life - a past luxury of days.
And the world divided into normal and ours,
in which life is adjusted by the Air Raid Alert app.
Where every night the feeling that you are falling asleep for the last time.
But it seems to me that this world of ours is my ideal and native one.
Where I AM.
Not my shadow.
Where I learned to manage time and move through it.
And we all wake up on February 24th from time to time.
I'm sure only we can do that.

Autumn and winter were remembered for the lack of light and warmth.
Now I am panicky afraid of the dark.
When it gets dark, I physically lack air.
But we saw the most powerful light.
In our hearts, not in our homes.
And it's simply impossible to turn it off.
When the first conscious phrase of your son: the light is gone...
and this is my victory, because it's in Ukrainian.

It hurts. Even the earth hurts when they go.
And if you have to explain, then you don't have to explain,
because we are fighting for freedom, and they are fighting for slavery.
Because they have no future, it's all in the past.

They wanted to steal ours?
But they gifted us - unity, impulse, a wave, and such a great,
infinite and incomprehensible faith in Ukraine!
Faith in the bravest warriors, in the most dedicated volunteers, in the people.
United like never before.
This is our tectonics.
Our shifts of historical plates,
of our self-awareness and faith.