Думи тихі - Phil it перевод на немецкий

Думи тихі

Про що твої думи
Коли ти збираєш всі сили в собі
Коли не біжиш, бо не знаєш куди
Коли серед льоду ти маєш пливти

Про що твої дні
Коли поруч люди, а в тобі лиш біль
Ти втратив не спогад, а свій напівсвіт
Порожній не келих, а той хто на дні

Про що тобі кажуть її сірі очі
Про що ти малюєш посеред ночі
Хвилею все накриває
Марною, крихти змиває

Сидиш навіжений невзмозі почути
Невзмозі ковтаєш кожнеє слово
Було то брехнею із присмаком крові
Чи покликом долі страждати по волі

Вірю - вірю
Що ти теж відчуваєш
Але досі не знаєш
Каюсь - каюсь
Кожен з нас шось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Про що твої крики в глибокому сні
Про що ти їй досі пишеш пісні
Правда гірка та глибока
Кожна душа одинока

В полоні думок по кімнаті намотуєш круги
Думи не друзі. Вони вороги
То був кінець, чи початок. Не знаю
Дорога до пекла, дорога до раю

Вірю - вірю
Що ти теж відчуваєш
Але досі не знаєш
Каюсь - каюсь
Кожен з нас шось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Кожен з нас щось втрачає
Кожен з нас щось втрачає
Проте, не кожен шукає

Stille Gedanken

Woran denkst du,
Wenn du all deine Kräfte in dir sammelst,
Wenn du nicht rennst, weil du nicht weißt, wohin,
Wenn du inmitten von Eis schwimmen musst?

Woran denkst du,
Wenn die Leute um dich herum sind, aber in dir nur Schmerz ist,
Du hast nicht nur eine Erinnerung verloren, sondern deine halbe Welt,
Nicht der Kelch ist leer, sondern der, der am Boden liegt.

Was sagen dir ihre grauen Augen?
Was malst du mitten in der Nacht?
Eine Welle überrollt alles,
Eine vergebliche, sie spült die Krümel weg.

Du sitzt wie von Sinnen, unfähig zu hören,
Unfähig, jedes Wort zu schlucken,
War es eine Lüge mit dem Beigeschmack von Blut
Oder der Ruf des Schicksals, freiwillig zu leiden?

Ich glaube – glaube,
Dass du es auch fühlst,
Aber es noch nicht weißt.
Ich bereue – bereue,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Wovon handeln deine Schreie im tiefen Schlaf?
Warum schreibst du ihr immer noch Lieder?
Die Wahrheit ist bitter und tief,
Jede Seele ist einsam.

Gefangen in Gedanken läufst du im Zimmer Kreise,
Gedanken sind keine Freunde. Sie sind Feinde.
War es das Ende oder der Anfang? Ich weiß es nicht.
Der Weg zur Hölle, der Weg zum Paradies.

Ich glaube – glaube,
Dass du es auch fühlst,
Aber es noch nicht weißt.
Ich bereue – bereue,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.

Jeder von uns verliert etwas,
Jeder von uns verliert etwas,
Doch nicht jeder sucht.