Люди як кораблі - Orchestral Version - ROXOLANA перевод на немецкий

Люди як кораблі - Orchestral Version

Я не твій брат, ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені
Хто і в чому є винен на нашій землі

Люди, як кораблі

Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода-а
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

На глибині зустрічаються всі
Так, ніби в морі місця нема-а
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води-и
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Наш океан знає більше, ніж ми
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди, як кораблі

Гордо пливем, і не вірить ніхто
Що ним зацікавилось зло-о
І серед вітрів ми не чуєм щурів
Які прогризають нам дно

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Leute wie Schiffe - Orchesterversion

Ich bin nicht dein Bruder, du bist nicht meine Schwester
Erzähl mir niemals,
wer und woran schuld ist in unserem Land

Menschen sind wie Schiffe

Jeder segelt, solange die Welle trägt
Und solange das Wasser tief ist
Tief und dunkel bis zum Grund
Bis zum allerletzten Grund

Und zum Ufer tragen die Wellen leise
Verwundete Seelen lebender Schiffe
Und vom Ufer fahren wieder aufs Meer hinaus
Diejenigen, die glaubten und die Wahrheit wissen wollten

In der Tiefe treffen sich alle
Als ob im Meer kein Platz wäre
Und reiben sich aneinander, dass die Erde stöhnt
Vor Neid, Gemeinheit und Bosheit
Manche sind nicht angekommen, weil ihnen geholfen wurde
Die Laderäume voll Wasser zu füllen
Denn Helden dieses Krieges zu werden
Das wollten sie sehr

Und zum Ufer tragen die Wellen leise
Verwundete Seelen lebender Schiffe
Und vom Ufer fahren wieder aufs Meer hinaus
Diejenigen, die glaubten und die Wahrheit wissen wollten

Unser Ozean weiß mehr als wir
Alle Geheimnisse liegen auf seinem Grund
Und wir laufen oben, groß und klein
Menschen wie Schiffe

Stolz segeln wir, und niemand glaubt
Dass das Böse sich für ihn interessiert
Und zwischen den Winden hören wir die Ratten nicht
Die unseren Boden durchnagen

Und zum Ufer tragen die Wellen leise
Verwundete Seelen lebender Schiffe
Und vom Ufer fahren wieder aufs Meer hinaus
Diejenigen, die glaubten und die Wahrheit wissen wollten