Текст и перевод песни ROXOLANA - Люди як кораблі - Orchestral Version

Люди як кораблі - Orchestral Version

Я не твій брат, ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені
Хто і в чому є винен на нашій землі

Люди, як кораблі

Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода-а
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

На глибині зустрічаються всі
Так, ніби в морі місця нема-а
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води-и
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Наш океан знає більше, ніж ми
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди, як кораблі

Гордо пливем, і не вірить ніхто
Що ним зацікавилось зло-о
І серед вітрів ми не чуєм щурів
Які прогризають нам дно

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Люди как корабли - Orchestral Version

Я не твой брат, ты не сестра моя,
Никогда не рассказывай мне,
Кто и в чём виноват на земле нашей.

Люди словно корабли,

Каждый плывёт, пока волна несёт,
И пока глубока вода,
Глубокая и тёмная до самого дна,
До самого-самого дна.

А к берегу тихо волны несут
Израненные души кораблей живых.
А от берега снова в море идут
Те, кто верил и правду познать хотел.

На глубине встречаются все,
Так, как будто в море места нет,
И трутся бортами, аж стонет земля
От зависти, подлости и зла.
Кто-то не доплыл, ведь ему "помогли"
Набрать полные трюмы воды.
Ведь стать героями той войны
Очень хотели они.

А к берегу тихо волны несут
Израненные души кораблей живых.
А от берега снова в море идут
Те, кто верил и правду познать хотел.

Наш океан знает больше, чем мы.
Все секреты хранит он на дне.
А мы ходим по земле, большие и малые,
Люди словно корабли.

Гордо плывём, и не верит никто,
Что им заинтересовалось зло.
И среди ветров мы не слышим крыс,
Что прогрызают наше дно.

А к берегу тихо волны несут
Израненные души кораблей живых.
А от берега снова в море идут
Те, кто верил и правду познать хотел.