Текст и перевод песни Skryabin - Говорили і Курили - Live

Говорили і Курили - Live

Ми познайомились з тобою у вагоні метро,
Людей напхалося конкретно, як сільодки в відро.
Мене до тебе притиснули, відвернутись я не міг,
І ми у позі еротичній були загнані в тупік.
Інтелігентний мужчина, український інженер,
Я від викиду гормонів три зупинки чуть не вмер.
Зашипіли двері, станція "Хрещатик" –
І народ почав з вагона, як картопля випадати.
Переплетені тілами, виїжджаєм з-під землі
І відчуваєм, що так просто нам не розійтися, ні.
І я лечу, як метелик, забігаю в генделик,
Замовляю нам дві кави збудоражити уяву.

Ми цілий день так сиділи, говорили і курили,
Пахли димом і любов'ю, говорили і курили.
Потім люди прийшли, і до нас підсіли,
Ми посунулися трохи, говорили і курили.
І їли ми пиріжки, томатним соком запили,
І з червоними вусами говорили і курили.
Потім трохи помовчали, трохи відпочили,
Взяли закурили і знов заговорили.

Коли вечором я сьорбав із пакета бульйон,
Нагадав собі, що не спитав у тебе телефон.
Кілька спальних районів, посередині Дніпро,
Київ - місто невелике, ми зустрінемось в метро.
І зранку знову ниряю у підземні тунелі,
І несе мене до тебе ця криклива канітєль,
І бачу ті самі джинси і той рюкзачок,
І від радості зжимаю у кишені кулачок.
Ще чоловік п'ятдесять у вагон забігає,
Мене розмазує по тобі, ніби маслом коровай,
І я чекаю в душі на зупинку "Хрещатик",
Щоби вибратись наверх і навіть пози не міняти.

Ми цілий день так сиділи, говорили і курили,
Пахли димом і любов'ю, говорили і курили.
Потім люди прийшли, і до нас підсіли,
Ми посунулися трохи, говорили і курили.
І їли ми пиріжки, томатним соком запили,
І з червоними вусами говорили і курили.
Потім трохи помовчали, трохи відпочили,
Взяли закурили і знов заговорили.

On parlait et on fumait - Live

On s'est rencontrés dans le métro, avec toi.
Il y avait des gens comme des sardines dans un baril.
On m'a poussé contre toi, je ne pouvais pas me retourner.
Et on s'est retrouvés coincés dans une pose érotique.
Un homme intelligent, un ingénieur ukrainien,
J'ai failli mourir d'une poussée d'hormones pendant trois arrêts.
Les portes ont sifflé, la station "Khreschatyk" -
Et les gens ont commencé à sortir du wagon, comme des pommes de terre.
Nos corps entrelacés, on sort de sous terre.
Et on sent qu'on ne peut pas se séparer aussi facilement.
Je vole comme un papillon, je cours dans un restaurant,
Je commande deux cafés pour nous, pour exciter notre imagination.

On a passé toute la journée comme ça, à parler et à fumer,
Sentant la fumée et l'amour, on parlait et on fumait.
Ensuite, des gens sont arrivés et se sont assis à côté de nous,
On s'est un peu décalés, on parlait et on fumait.
Et on a mangé des pâtisseries, arrosées de jus de tomate,
Avec des moustaches rouges, on parlait et on fumait.
Puis on s'est tus un peu, on s'est reposés,
On a allumé une cigarette et on a recommencé à parler.

Quand j'ai siroté du bouillon dans un sachet le soir,
Je me suis rappelé que je n'avais pas demandé ton numéro de téléphone.
Quelques quartiers résidentiels, le Dniepr au milieu,
Kiev est une petite ville, on se retrouvera dans le métro.
Et le matin, je replonge dans les tunnels souterrains,
Et cette cacophonie bruyante me porte vers toi,
Et je vois le même jean et le même sac à dos,
Et de joie, je serre mon poing dans ma poche.
Un autre homme d'une cinquantaine d'années entre dans le wagon,
Il me presse contre toi, comme du beurre sur un pain,
Et j'attends dans mon âme l'arrêt "Khreschatyk",
Pour remonter à la surface et même ne pas changer de position.

On a passé toute la journée comme ça, à parler et à fumer,
Sentant la fumée et l'amour, on parlait et on fumait.
Ensuite, des gens sont arrivés et se sont assis à côté de nous,
On s'est un peu décalés, on parlait et on fumait.
Et on a mangé des pâtisseries, arrosées de jus de tomate,
Avec des moustaches rouges, on parlait et on fumait.
Puis on s'est tus un peu, on s'est reposés,
On a allumé une cigarette et on a recommencé à parler.