Ty Podumai - Tartak перевод на немецкий

Ty Podumai

Кволий промінь сонця пробився крізь хмари –
Одразу люди одягли окуляри.
І це сонце не сліпить, просто кожен хоче
Заховати душу, заховати очі.
Відгородитись високим парканом –
Його не перескочиш, не проб'єш тараном.
Кожен має проблеми, кожен має турботи,
Між людьми загорожі з колючого дроту.
Незнайомець не скаже доброго слова,
Знайомий зустріне – порожня розмова.
Посміхнутися важко, співчуття неможливе...
Ось людина нещасна, де ж людина щаслива?
В небі раптом яскраво заграє веселка!
Вхопи краплю щастя – сховай у пуделко.
Не давай цьому щастю на місці сидіти –
Відпускай на волю, хай гуляє по світу!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Ми живемо у колі вузьких інтересів –
Побутових умов, механічних процесів.
Сонце марно дарує нам позитивні фотони –
В нас крутіші мобільні, в нас модніші рінґтони!
Застрибнути на пік матеріального статку,
Від проблем заховатись, наче равлик у хатку.
Не почув, не побачив і сказати не може,
Це для нього чуже, а це на нього не схоже.
Телевізор, диван, пиво, футбол...
Тупий серіал, примітивний прикол...
Книга – просто додаток до шкільної програми,
А все, що потрібно, нам розкаже реклама!
Та кожен, хто вірить, почувається в силі
Так змітити життя, щоб радіти щохвилі!
Щоб ця радість росла в геометричній прогресії,
Щоб звільнити цей світ від журби та депресій!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Denk mal nach

Ein matter Sonnenstrahl drang durch die Wolken –
Sofort setzten die Leute Sonnenbrillen auf.
Und diese Sonne blendet nicht, nur jeder will
Seine Seele verbergen, seine Augen verbergen.
Sich hinter einem hohen Zaun verschanzen –
Den kannst du nicht überspringen, nicht mit einem Rammbock durchbrechen.
Jeder hat Probleme, jeder hat Sorgen,
Zwischen den Menschen sind Zäune aus Stacheldraht.
Ein Fremder wird kein freundliches Wort sagen,
Ein Bekannter trifft dich – leeres Gespräch.
Lächeln ist schwer, Mitgefühl unmöglich...
Hier ist ein unglücklicher Mensch, wo ist ein glücklicher Mensch?
Am Himmel leuchtet plötzlich ein Regenbogen auf!
Ergreife einen Tropfen Glück – verstecke ihn in einer Schachtel.
Lass dieses Glück nicht an Ort und Stelle sitzen –
Lass es frei, lass es durch die Welt ziehen!

Wenn es dir manchmal scheint, dass du ein überflüssiger Mensch bist
Und dass dein eigenes Leben kein Grund zum Leben ist,
Wenn du wieder denkst, dass du umsonst existierst,
Dann denk an die, denen es immer dunkel ist!
Du kannst die Freude des Vogelgesangs hören,
Das Rollen des Donners, das Rascheln des Regens!
Dein Unglück ist kein Unglück, dein Leid ist kein Leid,
Denk an die, denen es immer still ist!

Wir leben in einem Kreis enger Interessen –
Alltagsbedingungen, mechanischer Prozesse.
Die Sonne schenkt uns vergeblich positive Photonen –
Wir haben coolere Handys, wir haben trendigere Klingeltöne!
Auf den Gipfel des materiellen Wohlstands springen,
Sich vor Problemen verstecken, wie eine Schnecke in ihrem Haus.
Nicht gehört, nicht gesehen und kann nicht sprechen,
Das ist ihm fremd, und das ähnelt ihm nicht.
Fernseher, Sofa, Bier, Fußball...
Dumme Serie, primitiver Witz...
Ein Buch ist nur ein Anhang zum Schulprogramm,
Und alles, was wir brauchen, wird uns die Werbung erzählen!
Doch jeder, der glaubt, fühlt sich stark,
Das Leben so zu verändern, dass man sich jede Minute freut!
Dass diese Freude exponentiell wächst,
Um diese Welt von Trauer und Depression zu befreien!

Wenn es dir manchmal scheint, dass du ein überflüssiger Mensch bist
Und dass dein eigenes Leben kein Grund zum Leben ist,
Wenn du wieder denkst, dass du umsonst existierst,
Dann denk an die, denen es immer dunkel ist!
Du kannst die Freude des Vogelgesangs hören,
Das Rollen des Donners, das Rascheln des Regens!
Dein Unglück ist kein Unglück, dein Leid ist kein Leid,
Denk an die, denen es immer still ist!

Wenn es dir manchmal scheint, dass du ein überflüssiger Mensch bist
Und dass dein eigenes Leben kein Grund zum Leben ist,
Wenn du wieder denkst, dass du umsonst existierst,
Dann denk an die, denen es immer dunkel ist!
Du kannst die Freude des Vogelgesangs hören,
Das Rollen des Donners, das Rascheln des Regens!
Dein Unglück ist kein Unglück, dein Leid ist kein Leid,
Denk an die, denen es immer still ist!