Текст и перевод песни Tartak - Ty Podumai

Ty Podumai

Кволий промінь сонця пробився крізь хмари –
Одразу люди одягли окуляри.
І це сонце не сліпить, просто кожен хоче
Заховати душу, заховати очі.
Відгородитись високим парканом –
Його не перескочиш, не проб'єш тараном.
Кожен має проблеми, кожен має турботи,
Між людьми загорожі з колючого дроту.
Незнайомець не скаже доброго слова,
Знайомий зустріне – порожня розмова.
Посміхнутися важко, співчуття неможливе...
Ось людина нещасна, де ж людина щаслива?
В небі раптом яскраво заграє веселка!
Вхопи краплю щастя – сховай у пуделко.
Не давай цьому щастю на місці сидіти –
Відпускай на волю, хай гуляє по світу!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Ми живемо у колі вузьких інтересів –
Побутових умов, механічних процесів.
Сонце марно дарує нам позитивні фотони –
В нас крутіші мобільні, в нас модніші рінґтони!
Застрибнути на пік матеріального статку,
Від проблем заховатись, наче равлик у хатку.
Не почув, не побачив і сказати не може,
Це для нього чуже, а це на нього не схоже.
Телевізор, диван, пиво, футбол...
Тупий серіал, примітивний прикол...
Книга – просто додаток до шкільної програми,
А все, що потрібно, нам розкаже реклама!
Та кожен, хто вірить, почувається в силі
Так змітити життя, щоб радіти щохвилі!
Щоб ця радість росла в геометричній прогресії,
Щоб звільнити цей світ від журби та депресій!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Think About It

A feeble ray of sunshine broke through the clouds –
People immediately put on sunglasses.
And this sun does not blind, just everyone wants to
Hide their soul, hide their eyes.
Fenced off by a high fence –
You can't jump over it, you can't break through it with a ram.
Everyone has problems, everyone has worries,
There are barbed wire fences between people.
A stranger will not say a kind word,
An acquaintance will meet you – an empty conversation.
It is difficult to smile, sympathy is impossible...
Here is an unhappy person, where is a happy person?
Suddenly a bright rainbow plays in the sky!
Grab a drop of happiness - hide it in a box.
Do not let this happiness sit still –
Let it go free, let it walk the world!

When sometimes it seems that you are a superfluous person
And that your own life is not a reason for life,
When you think again that you exist in vain,
Think of those who are always in the dark!
You can hear the joy of birdsong,
The rumble of thunder, the rustle of rain!
Your trouble is not a trouble, your misfortune is not a misfortune,
Think of those who are always silent!

We live in a circle of narrow interests –
Living conditions, mechanical processes.
The sun vainly gives us positive photons –
We have cooler mobiles, we have more fashionable ringtones!
To jump to the peak of material well-being,
To hide from problems, like a snail in a house.
He did not hear, did not see and cannot speak,
This is foreign to him, and this is not like him.
TV, sofa, beer, football...
A stupid TV series, a primitive gag...
A book is just an addition to the school curriculum,
And everything we need, advertising will tell us!
But everyone who believes feels strong
To change life so that you can enjoy every moment!
So that this joy grows exponentially,
To free this world from sadness and depression!

When sometimes it seems that you are a superfluous person
And that your own life is not a reason for life,
When you think again that you exist in vain,
Think of those who are always in the dark!
You can hear the joy of birdsong,
The rumble of thunder, the rustle of rain!
Your trouble is not a trouble, your misfortune is not a misfortune,
Think of those who are always silent!

When sometimes it seems that you are a superfluous person
And that your own life is not a reason for life,
When you think again that you exist in vain,
Think of those who are always in the dark!
You can hear the joy of birdsong,
The rumble of thunder, the rustle of rain!
Your trouble is not a trouble, your misfortune is not a misfortune,
Think of those who are always silent!