Текст и перевод песни Tartak - Ty Podumai

Ty Podumai

Кволий промінь сонця пробився крізь хмари –
Одразу люди одягли окуляри.
І це сонце не сліпить, просто кожен хоче
Заховати душу, заховати очі.
Відгородитись високим парканом –
Його не перескочиш, не проб'єш тараном.
Кожен має проблеми, кожен має турботи,
Між людьми загорожі з колючого дроту.
Незнайомець не скаже доброго слова,
Знайомий зустріне – порожня розмова.
Посміхнутися важко, співчуття неможливе...
Ось людина нещасна, де ж людина щаслива?
В небі раптом яскраво заграє веселка!
Вхопи краплю щастя – сховай у пуделко.
Не давай цьому щастю на місці сидіти –
Відпускай на волю, хай гуляє по світу!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Ми живемо у колі вузьких інтересів –
Побутових умов, механічних процесів.
Сонце марно дарує нам позитивні фотони –
В нас крутіші мобільні, в нас модніші рінґтони!
Застрибнути на пік матеріального статку,
Від проблем заховатись, наче равлик у хатку.
Не почув, не побачив і сказати не може,
Це для нього чуже, а це на нього не схоже.
Телевізор, диван, пиво, футбол...
Тупий серіал, примітивний прикол...
Книга – просто додаток до шкільної програми,
А все, що потрібно, нам розкаже реклама!
Та кожен, хто вірить, почувається в силі
Так змітити життя, щоб радіти щохвилі!
Щоб ця радість росла в геометричній прогресії,
Щоб звільнити цей світ від журби та депресій!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Ты Подумай

Хилый лучик солнца пробился сквозь тучи –
Сразу люди надели очки.
И это солнце не слепит, просто каждый хочет
Спрятать душу, спрятать очи.
Отгородиться высоким забором –
Его не перепрыгнешь, не пробьешь тараном.
У каждого проблемы, у каждого заботы,
Между людьми ограждения из колючей проволоки.
Незнакомец не скажет доброго слова,
Знакомый встретит – пустой разговор.
Улыбнуться трудно, сочувствие невозможно...
Вот человек несчастный, где же человек счастливый?
В небе вдруг ярко заиграет радуга!
Схвати капельку счастья – спрячь в пузырёк.
Не давай этому счастью на месте сидеть –
Отпускай на волю, пусть гуляет по миру!

Когда порой кажется, что ты лишний человек
И что собственная жизнь для жизни не причина,
Когда думаешь снова, что существуешь напрасно,
Ты подумай о тех, кому всегда темно!
Можешь слышать радость птичьего пения,
Раскаты грома, шелест ливня!
Твоя беда – не беда, твоё горе – не горе,
Ты подумай о тех, кому всегда тихо!

Мы живём в кругу узких интересов –
Бытовых условий, механических процессов.
Солнце напрасно дарит нам позитивные фотоны –
У нас круче мобильные, у нас моднее рингтоны!
Вскочить на пик материального достатка,
От проблем спрятаться, словно улитка в домик.
Не услышал, не увидел и сказать не может,
Это для него чужое, а это на него не похоже.
Телевизор, диван, пиво, футбол...
Тупой сериал, примитивная шутка...
Книга – просто приложение к школьной программе,
А всё, что нужно, нам расскажет реклама!
Но каждый, кто верит, чувствует в себе силы
Так изменить жизнь, чтобы радоваться ежечасно!
Чтобы эта радость росла в геометрической прогрессии,
Чтобы освободить этот мир от печали и депрессий!

Когда порой кажется, что ты лишний человек
И что собственная жизнь для жизни не причина,
Когда думаешь снова, что существуешь напрасно,
Ты подумай о тех, кому всегда темно!
Можешь слышать радость птичьего пения,
Раскаты грома, шелест ливня!
Твоя беда – не беда, твоё горе – не горе,
Ты подумай о тех, кому всегда тихо!

Когда порой кажется, что ты лишний человек
И что собственная жизнь для жизни не причина,
Когда думаешь снова, что существуешь напрасно,
Ты подумай о тех, кому всегда темно!
Можешь слышать радость птичьего пения,
Раскаты грома, шелест ливня!
Твоя беда – не беда, твоё горе – не горе,
Ты подумай о тех, кому всегда тихо!