Пес - The Artistic Rats перевод на немецкий

Пес

Привид засинає п'яним на перилах
Я перечепився і закохався в брилу
Запетляв себе знов туди де вона
Та в домі не до гомону - наварили сорому
Пробігтися з тобою до стіни і назад
На літак. Намалюй вікно і стрибай
Крила перебиті, очі залиті
Біжи, не вагай, ми ще не квити

Цей безсмертний пес втикає на нас
Як я танцюю ніякий у дворах на лавках
Власник цих квартир один, знає сенс тих загадок
Що усякий задає на літніх вечорах

На літніх вечорах, в моїх дитячих косих очах
Чути спалах хтось почав, я спалив того хто почав
Дев'ять поверхів не так багато
Залишки сонця візьмуть нас під варту

Не замітив як у місті
Стало тісно, ніби тісто
Пишне всюди й мало місця
Мене дусить запах вічний
Сліпо і помалу вирізаю мапу
Поки все росте, мене ніщо не квапить
Дотепер не допер, хто помер, де перед
Босим по дорозі, яку самі і виберем
Тануть люди тане місто
Ми танцюєм на сходинці
Там не людно та не тісно
Разом все ще наодинці

Цей безсмертний пес втикає на нас
Як я танцюю ніякий у дворах на лавках
Власник цих квартир один, знає сенс тих загадок
Що усякий задає на літніх вечора

Hund

Ein Geist schläft betrunken auf dem Geländer ein
Ich stolperte und verliebte mich in einen Klumpen
Verstrickte mich wieder dorthin, wo sie ist
Doch im Haus ist keine Ruhe - sie haben Schande angerichtet
Mit dir zur Wand und zurück rennen
Zum Flugzeug. Mal ein Fenster und spring
Flügel gebrochen, Augen überflutet
Lauf, zögere nicht, wir sind noch nicht quitt

Dieser unsterbliche Hund starrt uns an
Wie ich unbeholfen in den Höfen auf Bänken tanze
Der Besitzer dieser Wohnungen ist einer, kennt den Sinn jener Rätsel
Die jeder an Sommerabenden stellt

An Sommerabenden, in meinen kindlichen schrägen Augen
Hört man ein Aufflackern, jemand fing an, ich verbrannte den, der anfing
Neun Stockwerke sind nicht so viel
Die Reste der Sonne nehmen uns in Gewahrsam

Habe nicht bemerkt, wie es in der Stadt
Eng wurde, wie Teig
Überall üppig und wenig Platz
Mich erstickt der ewige Geruch
Blind und langsam schneide ich die Karte aus
Während alles wächst, hetzt mich nichts
Bis jetzt habe ich nicht begriffen, wer gestorben ist, wo vorne ist
Barfuß auf dem Weg, den wir selbst wählen
Menschen schmelzen, die Stadt schmilzt
Wir tanzen auf der Treppe
Dort ist es nicht überfüllt und nicht eng
Zusammen immer noch allein

Dieser unsterbliche Hund starrt uns an
Wie ich unbeholfen in den Höfen auf Bänken tanze
Der Besitzer dieser Wohnungen ist einer, kennt den Sinn jener Rätsel
Die jeder an Sommerabenden stellt