Смолоскип - The Artistic Rats перевод на немецкий

Смолоскип

Я так темряви боявся, та у світлі загубивсь
Не підганяй
Я знаю сам
Час йти
Настав
Прощаємось укотре
Ганчірка і смола горять

Зорі не мовчать
З темряви гукають нас
Затишком доріг
В безтурботну далечінь
Зорі не мовчать
З темряви гукають нас
Затишком доріг
В безтурботну далечінь
Далечінь, в далечінь піду

Рано чи пізно
Посмакую залізо
Невідоме потихеньку вже сидить на валізах
Пережовую і схаркую хронічний гастрит
Кривиться від болю погребальний смолоскип
А як твоє майбутнє?
Та майбутнє — пелена
Смерть у новій сукні всіх запрошує на тан
Я попрасував піджак, підкажи чи він пасує
Либу натягнув так сильно, губи тріснуть, мовби струни
Сльози планували втечу не один проклятий рік
З другом якось думали шо може хто нас врік
Як цікаво виліковує звичайний часу плин
Вчора ми всі разом, завтра я вже сам один
І кому я це пишу, хто почує тихий схлип?
Мій зажурений товариш — погребальний смолоскип

Зорі не мовчать
З темряви гукають нас
Затишком доріг
В безтурботну далечінь
Зорі не мовчать
З темряви гукають нас
Затишком доріг
В безтурботну далечінь
Далечінь, в далечінь піду

Я так темряви боявся, та у світлі загубивсь
Загубивсь, загубивсь

Fackel

Ich hatte solche Angst vor der Dunkelheit, doch im Licht habe ich mich verloren
Dränge mich nicht
Ich weiß es selbst
Die Zeit zu gehen
Ist gekommen
Wir verabschieden uns zum wiederholten Male
Lumpen und Teer brennen

Die Sterne schweigen nicht
Sie rufen uns aus der Dunkelheit
Mit der Behaglichkeit der Wege
In die sorglose Ferne
Die Sterne schweigen nicht
Sie rufen uns aus der Dunkelheit
Mit der Behaglichkeit der Wege
In die sorglose Ferne
Ferne, in die Ferne werde ich gehen

Früher oder später
Werde ich Eisen schmecken
Das Unbekannte sitzt bereits leise auf den Koffern
Ich kaue und spucke chronische Gastritis aus
Die Begräbnisfackel krümmt sich vor Schmerz
Und wie sieht deine Zukunft aus, meine Liebe?
Ach, die Zukunft – ein Schleier
Der Tod im neuen Kleid lädt alle zum Tanz ein
Ich habe meinen Anzug gebügelt, sag mir, ob er mir steht
Ich habe mein Lächeln so breit gezogen, dass meine Lippen wie Saiten reißen werden
Die Tränen planten die Flucht schon seit mehr als einem verdammten Jahr
Mit einem Freund dachte ich mal, dass uns vielleicht jemand verhext hat
Wie interessant heilt der gewöhnliche Lauf der Zeit
Gestern waren wir alle zusammen, morgen bin ich schon ganz allein
Und wem schreibe ich das, wer hört das leise Schluchzen?
Mein betrübter Gefährte – die Begräbnisfackel

Die Sterne schweigen nicht
Sie rufen uns aus der Dunkelheit
Mit der Behaglichkeit der Wege
In die sorglose Ferne
Die Sterne schweigen nicht
Sie rufen uns aus der Dunkelheit
Mit der Behaglichkeit der Wege
In die sorglose Ferne
Ferne, in die Ferne werde ich gehen

Ich hatte solche Angst vor der Dunkelheit, doch im Licht habe ich mich verloren
Verloren, verloren