Чуєш, мамо - Viktor Pavlik перевод на немецкий

Чуєш, мамо

Рідна мамо, добра ти моя ненько
Мамо, мамо, вишенько біленька
Чуєш, мамо, горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову
Мамо, мамо горлиця, як ти, сива
Проліта крізь літа, давнім спомином щаслива
Чуєш, мамо, більшого нема дива
За пісні, що ти дала, як папороть цвіла

Що було – відбуло, наче сніг, зійшло
Наче сон, перейшло молоде чоло
Що було – відбуло за туманом літ
Тільки ти, як тоді, розвидняєш світ
Що було – відбуло, а тебе зову
Запитай, запитай, чи я так живу
Чуєш, ненько моя, вічна пісня та
Що з дитинства несу через всі літа

В полі, мамо, з пісні проросло жито
Буде, мамо, наша пісня жити
Мамо, мамо, в пісні край твого поля
Вічний сон солдата береже тополя
Мамо, мамо, край сльози твого болю
Ти мені по війні дарувала щастя-долю
Чуєш, мамо, учини ж мою волю
Доки світ в моїм вікні, даруй свої пісні!

Що було – відбуло, наче сніг, зійшло
Наче сон, перейшло молоде чоло
Що було – відбуло за туманом літ
Тільки ти, як тоді, розвидняєш світ

Що було – відбуло, а тебе зову
Запитай, запитай, чи я так живу
Чуєш, ненько моя, вічна пісня та
Що з дитинства несу через всі літа!

Hörst du, Mama

Liebe Mama, meine gute Mutter,
Mama, Mama, du weißer Kirschbaum.
Hörst du, Mama, die Turteltaube hat mich wieder
an das alte Wiegenlied erinnert.
Mama, Mama, die Turteltaube, wie du, ergraut,
fliegt durch die Jahre, glücklich mit alten Erinnerungen.
Hörst du, Mama, es gibt kein größeres Wunder
als die Lieder, die du mir gabst, die wie Farn blühten.

Was war, ist vergangen, wie Schnee geschmolzen,
wie ein Traum, verging die junge Stirn.
Was war, ist vergangen hinter dem Nebel der Jahre,
nur du, wie damals, erhellst die Welt.
Was war, ist vergangen, und ich rufe dich,
frage, frage, ob ich so lebe.
Hörst du, meine Mutter, dieses ewige Lied,
das ich seit meiner Kindheit durch alle Jahre trage.

Auf dem Feld, Mama, ist aus dem Lied Weizen gewachsen,
es wird, Mama, unser Lied leben.
Mama, Mama, im Lied am Rande deines Feldes
bewacht eine Pappel den ewigen Schlaf des Soldaten.
Mama, Mama, am Rande der Tränen deines Schmerzes
hast du mir nach dem Krieg Glück und Schicksal geschenkt.
Hörst du, Mama, erfülle meinen Willen,
solange die Welt in meinem Fenster ist, schenke mir deine Lieder!

Was war, ist vergangen, wie Schnee geschmolzen,
wie ein Traum, verging die junge Stirn.
Was war, ist vergangen hinter dem Nebel der Jahre,
nur du, wie damals, erhellst die Welt.

Was war, ist vergangen, und ich rufe dich,
frage, frage, ob ich so lebe.
Hörst du, meine Mutter, dieses ewige Lied,
das ich seit meiner Kindheit durch alle Jahre trage!