Текст и перевод песни Vitaliy Kozlovskiy - Чого являєшся мені у сні

Чого являєшся мені у сні

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

К чему являешься ты мне во сне

К чему являешься ты мне
Во сне?
К чему ты обращаешь на меня
Прекрасных глаз твоих сиянье,
Печальных,
Как дна колодца хлад?
Чего уста твои безмолвны?
Какой укор, какое мучение,
Какое несвершенное желание
На них, как зарево багряное,
Вспыхает и опять тонет
Во тьме?

К чему являешься ты мне
Во сне?
В жизни ты мной пренебрегла,
Ты сердце мне мое разбила,
Из него выманила стоны
Те громкие —
Мотивы песен.
В жизни меня ты знать не хочешь,
Идешь по улице — проходишь мимо,
Склонюсь — не взглянешь даже ты,
И головой не кивнешь мне,
Хоть знаешь, знаешь, хорошо ты знаешь,
Как я люблю тебя без памяти,
Как мучаюсь ночами долгими,
И как года уже за годами
Свою печаль, свою боль, свои песни
В душе своей храню на дне.

О, нет!
Являйся, звездочка моя,
Хоть в снах!
В жизни мне целый век томиться —
Не жить.
Так пусть же сердце, что в тревоге,
Как жемчуг где-то на болоте,
Чахнет, увядает, засыхает,
Хоть в снах при виде твоего оживает,
Хоть в горечи сильнее играет.
По-человечески свободно дышит,
И чуда того золотого,
Вкушает, счастья молодого,
Желанного, страшного того
Греха!