10 поверхів - YAKTAK перевод на немецкий

10 поверхів

Десять поверхів
Слухали мій спів
Під твоїм балконом концерт
Я чекав всі дні
Хоч би у вікні
Побачити твій силует

Спогад старий
Як проводжав тебе до дверей
І сусідки з верхніх поверхів
Випадкові свідки наших слів
Виклик таксі
Ще пам'ятаю зустрічі всі
І той дзвінок у двері по ночах
На який ніхто не відчиняв

Десять поверхів
Слухали мій спів
Під твоїм балконом концерт
Я чекав всі дні
Хоч би у вікні
Побачити твій силует

І прощання, і зустрічі, сльози і сміх
Все це бачили стіни підїзду
Ми бувало ламали між нами мости
Та їх відбудувати не пізно
Телефонні дроти, що поєднують нас
Частинами різали небо
Ми старались тікати від зайвих образ
Та тікаємо самі від себе
Скільки було безсонних ночей і годин
Ми, здається, вже збились з рахунку
Але я не дзвонитиму у 101
Бо ти - служба мого порятунку
Вже між наших домів є протоптаний шлях
Я по ньому іду до тебе
Бо ніколи не пізно почати з нуля
Ні вчора ні навіть тепер

Десять поверхів
Слухали мій спів
Під твоїм балконом концерт
Я чекав всі дні
Хоч би у вікні
Побачити твій силует

10 Etagen

Zehn Etagen
Hörten meinen Gesang
Ein Konzert unter deinem Balkon
Ich wartete all die Tage
Um auch nur im Fenster
Deine Silhouette zu sehen

Eine alte Erinnerung
Wie ich dich zur Tür begleitete
Und die Nachbarinnen aus den oberen Etagen
Zufällige Zeugen unserer Worte
Der Anruf eines Taxis
Ich erinnere mich noch an alle Treffen
Und das Klingeln an der Tür in der Nacht
Auf das niemand öffnete

Zehn Etagen
Hörten meinen Gesang
Ein Konzert unter deinem Balkon
Ich wartete all die Tage
Um auch nur im Fenster
Deine Silhouette zu sehen

Abschiede und Begegnungen, Tränen und Lachen
All das haben die Wände des Treppenhauses gesehen
Wir haben manchmal die Brücken zwischen uns eingerissen
Aber es ist nie zu spät, sie wieder aufzubauen
Die Telefondrähte, die uns verbinden
Zerschnitten den Himmel in Teile
Wir versuchten, vor unnötigen Kränkungen zu fliehen
Aber wir fliehen vor uns selbst
Wie viele schlaflose Nächte und Stunden es waren
Wir haben, glaube ich, schon aufgehört zu zählen
Aber ich werde nicht die 112 anrufen
Denn du bist mein Rettungsdienst
Zwischen unseren Häusern gibt es schon einen ausgetretenen Pfad
Auf ihm gehe ich zu dir
Denn es ist nie zu spät, von vorne anzufangen
Weder gestern noch jetzt

Zehn Etagen
Hörten meinen Gesang
Ein Konzert unter deinem Balkon
Ich wartete all die Tage
Um auch nur im Fenster
Deine Silhouette zu sehen