Текст и перевод песни YAKTAK - Стежка

Стежка

Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива

Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива

Новий день (новий день) залиє сірі краски
Які знов (які знов) придумаєш відмазки?
Скільки ще (скільки ще) пропустиш ти підказки?
Це твій шлях, тут перемоги і поразки

У берегів холодні вуста
Але тут у людей гарячі серця
Мій оберіг - моя Земля
Мов рідна мати оберіга (сина)
І прострілена спина, хоч дорога нелегка та сили нема
Вона волю на герби пришила
Знай, ті сам собі країна

Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива

Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива

Не кажи свої сповіді, палками писані по воді
З води береться все на землі
З неї ми вийшли й підем туди

Не кажи свої сповіді, палками писані по воді
Поки бачиш рідних сліди, вони в пам'яті живі

Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива

Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива

Тропинка

Уже нет дома, что когда-то здесь был
И не вижу родных я за столом
И нет тропинки, что когда-то меня вела
Замело дорогу, она в памяти жива

Уже нет дома, что когда-то здесь был
И не вижу родных я за столом
И нет тропинки, что когда-то меня вела
Замело дорогу, она в памяти жива

Новый день (новый день) зальет серые краски
Какие вновь (какие вновь) придумаешь отговорки?
Сколько еще (сколько еще) пропустишь ты подсказки?
Это твой путь, здесь победы и поражения

У берегов холодные уста
Но здесь у людей горячие сердца
Мой оберег - моя Земля
Словно родная мать оберегает (сына)
И простреленная спина, хоть дорога нелегка, да сил уж нет
Она волю на гербы пришила
Знай, ты сам себе страна

Уже нет дома, что когда-то здесь был
И не вижу родных я за столом
И нет тропинки, что когда-то меня вела
Замело дорогу, она в памяти жива

Уже нет дома, что когда-то здесь был
И не вижу родных я за столом
И нет тропинки, что когда-то меня вела
Замело дорогу, она в памяти жива

Не говори свои исповеди, палками писанные по воде
Из воды берется все на земле
Из нее мы вышли и пойдем туда

Не говори свои исповеди, палками писанные по воде
Пока видишь родных следы, они в памяти живы

Уже нет дома, что когда-то здесь был
И не вижу родных я за столом
И нет тропинки, что когда-то меня вела
Замело дорогу, она в памяти жива

Уже нет дома, что когда-то здесь был
И не вижу родных я за столом
И нет тропинки, что когда-то меня вела
Замело дорогу, она в памяти жива