ok - keeroo перевод на немецкий

ok

Звучить важко. так, ніби за упокій
Знеси башню, тільки заглуши думки
Життя — фарш, то розумієш за роки бо
Один стрибок, позаду море помилок
Ок, важко. так, ніби за упокій
Знеси башню, тільки заглуши думки
Життя — фарш, то розумієш за роки бо
Один стрибок, позаду море помилок

Прийми справжність, як ніколи не приймав ще
На жаль, ціну розумієш, та тільки впавши
Раз і ти встав, ще раз і розпався
Заземлення попереду, тим часом тільки хрест папський

Перегони з перепонами, все інше — заборонено
Закладено глибоко в голову переповнену
Переконаний, що далі дике поле знов
Коли ти сам собі храм і ніхто не передзвонює

Буквально вчора було В.У.З.В. по тєлєку, школа
За мить — сивина, склейка і в землі похований
А де решта-то? прожив, все ж таки
Як під арештом. тримай решту на білі мешти

Добиваємо до талого, прокачуємо з малого
Всі скіли і навички, зі слиною на наволочки
Осідає в голові дещо, зникає, як дим, те що
Не прокатило, святий отче, беріть кадило в діло

Звучить важко. так, ніби за упокій
Знеси башню, тільки заглуши думки
Життя — фарш, то розумієш за роки бо
Один стрибок, позаду море помилок
Ок, важко. так, ніби за упокій
Знеси башню, тільки заглуши думки
Життя — фарш, то розумієш за роки бо
Один стрибок, позаду море помилок

От і все, власне що. до фінішу прийшов
Шлях був довгим, тернистим. отримав казна-шо
Ті синці на психіці ще довго нагадуватимуть
Дивись, не забудь. а вапщє — в добру путь

Відчепись ти уже від себе, братан
Скільки там того життя, щоб накопичувати хлам
А потім — бам! і тебе нема, все на смітнику
Якесь інше життя вже починає фазу відліку

Змінюється парадигма і це не дивно
Коли застигну, мій час плине, а хто винен?
Руки внизу, а так ніби на потилиці
Лицем коло розстрільної стіни, паду без милиць і

Сам себе розважу, я сам без екіпажу
Продовжується пряжа, в фіналі тільки сажа ей
Ти чуєш? записуй в книгу красивих метафор
Сигналізую, підіймаючи "фокстрот" прапор

Звучить важко. так, ніби за упокій
Знеси башню, тільки заглуши думки
Життя — фарш, то розумієш за роки бо
Один стрибок, позаду море помилок
Ок, важко. так, ніби за упокій
Знеси башню, тільки заглуши думки
Життя — фарш, то розумієш за роки бо
Один стрибок, позаду море помилок

Звучить важко. так, ніби за упокій
Знеси башню, тільки заглуши думки
Життя — фарш, то розумієш за роки бо
Один стрибок, позаду море помилок
Ок, важко

ok

Es klingt schwer, wie eine Totenmesse
Reiß den Turm ein, bring nur die Gedanken zum Schweigen
Das Leben ist Hackfleisch, das verstehst du erst nach Jahren, denn
Ein Sprung, und dahinter ein Meer von Fehlern
Ok, es ist schwer, wie eine Totenmesse
Reiß den Turm ein, bring nur die Gedanken zum Schweigen
Das Leben ist Hackfleisch, das verstehst du erst nach Jahren, denn
Ein Sprung, und dahinter ein Meer von Fehlern

Akzeptiere die Wahrheit, wie du es noch nie getan hast
Leider verstehst du den Preis erst, wenn du gefallen bist
Einmal stehst du auf, noch einmal und zerfällst
Erdung voraus, inzwischen nur das päpstliche Kreuz

Ein Rennen mit Hindernissen, alles andere ist verboten
Tief eingeprägt in den überfüllten Kopf
Überzeugt, dass dahinter wieder ein wildes Feld liegt
Wenn du selbst dein eigener Tempel bist und niemand zurückruft

Buchstäblich gestern war noch V.U.Z.V. im Fernsehen, Schule
Einen Moment später – graue Haare, Schnitt, und begraben in der Erde
Und wo ist der Rest? Immerhin gelebt
Wie unter Arrest. Behalt das Restgeld für weiße Leichentücher

Wir kämpfen bis zum bitteren Ende, trainieren von klein auf
Alle Skills und Fähigkeiten, mit Speichel auf dem Kissenbezug
Einiges setzt sich im Kopf fest, verschwindet wie Rauch, das, was
Nicht geklappt hat, heiliger Vater, nehmt das Weihrauchfass zur Hand

Es klingt schwer, wie eine Totenmesse
Reiß den Turm ein, bring nur die Gedanken zum Schweigen
Das Leben ist Hackfleisch, das verstehst du erst nach Jahren, denn
Ein Sprung, und dahinter ein Meer von Fehlern
Ok, es ist schwer, wie eine Totenmesse
Reiß den Turm ein, bring nur die Gedanken zum Schweigen
Das Leben ist Hackfleisch, das verstehst du erst nach Jahren, denn
Ein Sprung, und dahinter ein Meer von Fehlern

Das ist alles, genau das. Am Ziel angekommen
Der Weg war lang, dornig. Bekommen habe ich – wer weiß was
Diese blauen Flecken auf der Psyche werden noch lange erinnern
Pass auf, vergiss es nicht. Und überhaupt – gute Reise

Lass dich endlich in Ruhe, Bruder
Wie viel Leben bleibt noch, um Krempel anzuhäufen
Und dann – Bumm! Und du bist weg, alles auf dem Müll
Ein anderes Leben beginnt bereits seine Countdown-Phase

Das Paradigma ändert sich, und das ist nicht verwunderlich
Wenn ich erstarre, vergeht meine Zeit, und wer ist schuld?
Die Hände unten, aber es fühlt sich an wie am Hinterkopf
Mit dem Gesicht zur Erschießungsmauer, falle ohne Krücken und

Ich werde mich selbst aufheitern, ich bin selbst ohne Besatzung
Das Garn wird weitergesponnen, am Ende nur Asche, hey
Hörst du? Schreib es in das Buch der schönen Metaphern
Ich signalisiere, indem ich die "Foxtrot"-Flagge hisse

Es klingt schwer, wie eine Totenmesse
Reiß den Turm ein, bring nur die Gedanken zum Schweigen
Das Leben ist Hackfleisch, das verstehst du erst nach Jahren, denn
Ein Sprung, und dahinter ein Meer von Fehlern
Ok, es ist schwer, wie eine Totenmesse
Reiß den Turm ein, bring nur die Gedanken zum Schweigen
Das Leben ist Hackfleisch, das verstehst du erst nach Jahren, denn
Ein Sprung, und dahinter ein Meer von Fehlern

Es klingt schwer, wie eine Totenmesse
Reiß den Turm ein, bring nur die Gedanken zum Schweigen
Das Leben ist Hackfleisch, das verstehst du erst nach Jahren, denn
Ein Sprung, und dahinter ein Meer von Fehlern
Ok, es ist schwer