Текст и перевод песни keeroo - Хвилина

Хвилина

Чотири стіни, тепле світло десь між них
Ледве чутно тихий плач, або сміх
На амбразуру грудьми? Нема дурних!
Я намагався, але не зміг

Очі затуляю рукою. Нікого навколо
Вбита порожнеча, а по шкірі спускається холод
Через потилицю, на плечі, до кінчиків пальців
Повільно так, ніби в слоумо розтікається

В кімнаті напівтемно, фоном не грає нічого
Секундоміра цифри перетворились на Бога
Морок цей рятує і лякає нестерпно водночас
Думки заплутались. Навіть дихати не хочу

Я бачу сотні номерів і навряд допоможе
Бодай один із них. На ефект плацебо схоже
Німий падає сніг, на дворі біла перина
А хулі ти хотів? Шо замовив, те отримав!

Регламентований напад, усе по правилах моїх
Чекати ранку, вимірювати швидкість рукою
Ударів серця, від страху не побачити світло
Статичні стіни — це те, що мені потрібно

У звичний розклад додаєтся їбуча причина —
Не спати допізна, і заснути вже під чимось
Хотів, як краще? Стабільно — не получилось
Серотонін — мінус + грузний мінус

Десь глибоко, під натиском старих програм
Загубиться момент, залишаю його там
Таких записів сотні вже. Скільки ще
Під кожним номер, дата, підпис, моє прізвище

Підводні камені цієї темної водойми
Лише помножуються. Я б це назвав непристойно
Планомірно їх накидую поперед себе
Щоб ноги зберегти, перестрибувати треба

Години, дні, тижні, місяці, роки
Проходять повз, у войдах зникають зірки
І я далеко, з останніх сил тримаю спину
Годинник підказав, то була лише хвилина

Прикро. Я вивертаю назовні нутро
Готовий впасти, лапайте мене семеро
Куди себе несу? Знають лиш карти таро
На пункт прийому, а не в знахідок бюро

Прикро. Вивертаю назовні нутро
Готовий впасти, лапайте мене семеро
Куди себе несу? Знають лиш карти таро
На пункт прийому, а не в знахідок бюро

Прикро. Я вивертаю назовні нутро
Готовий впасти, лапайте мене семеро
Куди себе несу? Знають лиш карти таро
На пункт прийому, а не в знахідок бюро

Прикро. Вивертаю назовні нутро
Готовий впасти, лапайте мене семеро
Куди себе несу? Знають лиш карти таро
На пункт прийому, а не в знахідок бюро

Прикро
Прикро

Minute

Four walls, warm light somewhere between them
Barely audible, a quiet cry, or laughter
Chest against the embrasure? No fools here!
I tried, but I couldn't

I cover my eyes with my hand. No one around
Dead emptiness, and a chill runs down my skin
Through the back of my head, down my shoulders, to my fingertips
Slowly, as if spreading in slow motion

The room is dim, nothing plays in the background
The stopwatch digits have become God
This darkness saves and scares me unbearably at the same time
My thoughts are tangled. I don't even want to breathe

I see hundreds of numbers and it's unlikely to help
Even one of them. It's like a placebo effect
Silent falling snow, a white blanket outside
What did you expect? You got what you asked for!

Regulated attack, everything according to my rules
Waiting for morning, measuring speed with my hand
Heartbeats, from fear of not seeing the light
Static walls - that's what I need

A fucking reason is added to the usual schedule —
Don't stay up late, and fall asleep already under something
Wanted it better? Stable - didn't work out
Serotonin - minus + heavy minus

Somewhere deep, under the pressure of old programs
The moment will be lost, I leave it there
There are hundreds of such records already. How many more
Under each number, date, signature, my last name

The pitfalls of this dark reservoir
Only multiply. I'd call it obscene
I systematically throw them in front of me
To keep my feet, I have to jump over them

Hours, days, weeks, months, years
Pass by, stars disappear in voids
And I'm far away, holding my back with the last of my strength
The clock told me, it was only a minute

It's a shame. I'm turning my insides out
Ready to fall, catch me, seven of you
Where am I taking myself? Only tarot cards know
To the acceptance point, not to the lost and found

It's a shame. I'm turning my insides out
Ready to fall, catch me, seven of you
Where am I taking myself? Only tarot cards know
To the acceptance point, not to the lost and found

It's a shame. I'm turning my insides out
Ready to fall, catch me, seven of you
Where am I taking myself? Only tarot cards know
To the acceptance point, not to the lost and found

It's a shame. I'm turning my insides out
Ready to fall, catch me, seven of you
Where am I taking myself? Only tarot cards know
To the acceptance point, not to the lost and found

Shame
Shame